Зовнішні черевні грижі

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Зовнішні черевні грижі

Термін "грижа" походить від слова "гризь". Потім в Україні поширилась назва "кила" від грецького слова "kele" (гілка, відросток, сучок).

В I ст. н. е. Цельс запропонував латинське слово "hernia", від якого походить сучасна назва захворювання і такої науки, як герніологія. Значний внесок у вивчення цієї науки зробив український хірург, академік О.П. Кримов, якого називають батьком герніології.

Грижа (лат. hernia) - це вихід нутрощів з порожнин через анатомічні або патологічні щілини чи отвори разом з оболонками, які їх покривають. Стан, при якому органи виходять без цих оболонок, називають випаданням (prolapsus), а з черевної порожнини - евентрацією. Найчастіше зустрічаються грижі черевної порожнини.

Внутрішніми (hernia abdominalis internae) називають такі грижі, при яких нутрощі потрапляють в очеревинний мішок, утворений у ділянці природних складок і кишень очеревини, і залишаються в черевній порожнині.

Класифікація гриж

1. За місцем утворення: зовнішні та внутрішні.

2. Зовнішні грижі: білої лінії, пупкові, пахвинні, стегнові; рідкі форми -сідничні, затульні, промежинні, поперекові.

3. Внутрішні грижі: природних отворів діафрагми, білястравохідні, численних черевних каналів і дивертикулів.

4. За виникненням: уроджені й набуті, травматичні, післяопераційні, штучні.

5. За клінічним перебігом: вправимі, невправимі, ускладнені, неускладнені. До ускладнених гриж відносять защемлення і запалення. Защемлення

буває еластичним, каловим, ретроградним, пристінковим.