Патофізіологічні зміни при опіках. Клініка опіків

Матеріали / Патофізіологічні зміни при опіках. Клініка опіків

Сторінка 2

Інфікування може обмежуватись лише рановою поверхнею із загальни­ми токсичними явищами (так звана гнійно-резорбтивна гарячка) чи, рід­ше, зумовити сепсис (септицемію чи септикопіємію). Інфекція залишаєть­ся головною причиною смерті хворих

3 опіками.

Сепсис спостерігається переважно у потерпілих зі значними за площею опіками ІІІБ — IV ступеня, особливо за певних умов (цукровий діабет, ате­росклероз, анемія, гіпопротеїнемія, гіповітамінози, недостатність крово­обігу та ін.). І хоча в останні роки завдяки ефективній антибактеріальній терапії та ранньому хірургічному втру­чанню (вирізування некротичних тка­нин та пластичне закриття опікових ран) сепсис став зустрічатись рідше (близько у 7 % хворих з глибокими поширеними опіками), ефективність заходів щодо його запобігання та ліку­вання набагато гірша, ніж стосовно профілактики та лікування опікового шоку. Головними збудниками інфек­ції на опіковій поверхні та сепсису є стафілококи, синьогнійна паличка, рідше — гемолітичний стрептокок і кишкова паличка.