Патологічні вивихи, переломи кісток

Матеріали / Патологічні вивихи, переломи кісток

Сторінка 2

У дитячому віці метафіз є місцем росткової зони, яка легко під час травми розривається, і виникає часткове або повне зміщення епіфіза. Такі травматичні пошкодження називають епіфізеолізом (повним або частковим). Якщо при роз­риві зони росту одночасно відламується фрагмент кістки, виникає пошкоджен­ня, що має назву остеоепіфізеолізу.

Епіфізарні переломи у більшості ви­падків бувають внутрішньосуглобови-ми. У дитячому віці кісткова тканина еластичніша, пружна і окістя значно товще, міцніше, тому перелом із зміщенням відламків буває рідше, а частіше спостерігається перелом за ти­пом зеленої гілки.

Переломи кісток можуть бути без зміщення, з незначним і повним змі­щенням відламків. Зміщення від­ламків відбувається: у одній площині — фронтальній, сагітальній чи верти­кальній; у двох площинах — фрон­тальній і сагітальній і у трьох площинах — фронтальній, сагітальній і вертикальній. Залежно від характеру зміщен­ня виділяють: зміщення відламків у ширину — ad latus, у довжину — ad longitudinem, під кутом — ad axin, no периферії — ad periferiam.

Напрям зміщення відламків насам­перед залежить від сили і напрямку дії травмівного чинника, а також від біо­механіки м'язів. У разі прямого меха­нізму перелому, коли травмівний чин­ник діє у напрямку спереду назад, дистальний відламок зміщується у сагі­тальній площині назад, якщо ж сила діє ззаду наперед, — уперед. Якщо удар спрямований під кутом ззовні наперед, то дистальний відламок зміщується досередини і наперед. У тому разі, коли на сегмент кінцівки діє кілька сил з еле­ментом скручування досередини (не­прямий механізм), то дистальний відла­мок змішується у довжину, ширину і ро-тується до середини. Таке зміщення відламків називають первинним. Після згасання сили травмівного чинника на відламки діє сила м'язів, що прикріплю­ються до них. Унаслідок первинного зміщення відламків втрачається фізіо­логічна рівновага м'язів і відбуваються їх скорочення, еластична ретракція, і еволюційно сильніша група м язів спри­чинює вторинне зміщення відламків.

Таким чином, ступінь зміщення відламків залежить від напрямку дії травмівної сили і сили скорочення м'язів. Еластична ретракція та рефлек­торний травматичний гіпертонус м'язів стають стійкими, і виникає так звана м'язова контрактура відламків.

Виходячи з того факту, що зміщен­ня відламків, як правило, багатопло-щинне, рентгенологічне дослідження треба проводити у двох проекціях. Це дозволяє об'єктивно встановити спів­відношення відламків. Залежно від місця перелому та прикріплення до відламків м'язів виникають типові зміщення. Так, при переломі метафіза променевої кістки дистальний кінець зміщується вгору (дорсальне), а прокси­мальний — вниз, у волярному напрям­ку, що надає кістці багнетоподібної фор­ми чи форми виделки. При переломах ліктьового відростка чи дистального ме­тафіза плеча скорочення триголового м'я­за плеча зумовлює зміщення прокси­мального відламка вгору. Проксимальний відламок надколінка при переломі зміщується під дією чотириго­лового м'яза стегна проксимальне.

Для перелому стегнової кістки у нижній третині типовим є зміщення дистального відламка назад унаслідок скорочення m.gastrocnemius. При пере­ломі стегнової кістки у верхній третині проксимальний відламок зміщується на­зовні (ретракція сідничних м'язів) і на­перед (ретракція m.iliopsoas), а дисталь­ний — досередини і вгору'(ретракція привідних м'язів). У такому разі утво­рюється типова деформація— "галіфе". Для вибору правильної тактики і методу лікування треба знати не тільки механізм перелому, вид зміщення відламків, але й характер самого перелому, тобто особ­ливості напрямку і поверхні площин пе­релому. Відповідно до характеру площин перелому, діафізарні, метафізарні та епіфізарні переломи ділять на попереч­ний, поперечно-косий, косий, гвин­топодібний, багатоосколковий, розтрощений і подвійний.