Нориці (фістули)

Матеріали / Нориці (фістули)

Сторінка 1

Нориця — патологічний канал, що з'єднує глибокі шари тканини чи по­рожнисті органи з зовнішньою поверх­нею тіла (шкірою чи слизовою обо­лонкою) або ж порожнисті органи чи окремі їх камери між собою. З огляду на це нориці поділяють на зовнішні та внутрішні. Залежно від розміщен­ня внутрішнього тканинного кінця нориці остання може бути сліпою або наскрізною, що проникає в порож­нину якогось внутрішнього органа (глотку, кишку, жовчні чи сечові шляхи тощо).

Нориці бувають природжені та на­буті. Природжені нориці завжди ви­стелені епітелієм (ендотелієм), набу­ті — переважно грануляційною ткани­ною, рідше епітелієм.

Нерідко природжені нориці виника­ють унаслідок порушення формування органів у період ембріогенезу, тобто є аномаліями, або вадами, розвитку. Найбільшу кількість серед них склада­ють нориці травного каналу назовні чи в сусідні порожнисті органи, нориці в сер­цево-судинній системі. Спостерігають­ся бічні нориці шиї, що з'єднують глот­ку зі шкірою (мал. 99), нориці чи вікна між різними камерами серця, нориці чи протоки між аортою та легеневою арте­рією, так звана артеріальна протока (мал. 100), нориці зі стравоходу в ди­хальні шляхи — трахею та бронхи (мал. 101), нориці із прямої кишки на шкіру промежини або в сечовий міхур чи піхву, нориці з тонкої кишки або сечового міху­ра на шкіру в ділянці пупка внаслі­док незарощення жовточної (d. ompha-lomesentericus) та сечової проток від­повідно.

Набуті нориці мають переважно те саме походження, що й некроз. Вони можуть бути наслідком будь-якої трав­ми (у тому числі операційної), інфек­ції, некротично-дистрофічних про­цесів та пухлин. Набуті нориці бува­ють як випадкові (переважно), так і навмисні, або ж штучні, виконані з лікувальною метою. Прикладом ос­танніх є нориці, що накладаються на шлунок у разі непрохідності страво­ходу різного походження. Ці нориці можуть бути тимчасовими чи постій­ними. Ще частіше спостерігаються штучні нориці товстої кишки, пере­важно сигмоподібної ободової, які на­кладають тимчасово чи постійно при раковому ураженні прямої кишки (так званий штучний задньопрохідний отвір — anus praetematuralis; мал. 102, а).

Велику загрозу для організму ста­новлять набуті випадкові нориці різно­го походження. Травматичні нориці виникають унаслідок поранень, особ­ливо колото-різаних, обличчя, шиї чи живота (утворення слинної нориці у разі пошкодження протоки слинної привушної залози або нориці страво­ходу чи кишки внаслідок їх поранен­ня). Нерідко спостерігаються нориці жовчних та сечових шляхів, що вини­кають як ускладнення операції на жовчному міхурі, сечовивідних шля­хах, внутрішніх статевих органах у жінок, прямій кишці та ін.

Нориці як ускладнення хірургічної інфекції можуть виникати в різних ділянках тіла чи органів, зовнішні нориці найчастіше утворюються внас­лідок нагноєння ран (як випадкових, так і операційних), остеомієліту, інфекційного запалення прямокишкової клітковини (прямокишкові нориці, або ж хронічний парапроктит) та де­яких інших інфекцій. Виникненню післяопераційних нориць через уск­ладнення ран інфекцією сприяє наяв­ність у глибині тканин сторонніх тіл, зокрема швів, що не розсмоктуютьс, шматочків тканин, особливо кісток, секвестрів, судин­них та суглобових протезів тощо. Такі нориці існують доти, поки з глибини тканин не будуть видалені чи само­стійно не вийдуть сторонні тіла.

Після оперативних втручань на органах черевної порожнини (зокрема апендектомії, резекції товстої кишки, операцій на жовчному міхурі.

Кишкові випадкові нориці бувають за формою трубчасті та губоподібні.

Перші відрізняються тим, що в них слизова оболонка кишки не вивер­тається назовні стінки останньої, тоді як при губоподібних норицях вона навертається на зовнішню поверхню кишки. Форма кишкової нориці за­лежить насамперед від розмірів (діа­метру) її та отвору в стінці кишки. Трубчасті нориці мають малі отвори, тоді як губоподібні — великі (через надмірність поверхні слизової оболон­ки порівняно з м'язовим шаром та велику рухомість її).