Хвороба рейно. Тромбоз та емболія

Матеріали / Хвороба рейно. Тромбоз та емболія

Сторінка 3

Найчастіше, одначе, спостері­гається тромбоз поверхневих вен нижніх кінцівок. Це пояснюється

насамперед дуже великою частотою розвитку варикозного розширення цих вен, особливо в ділянці гоміл­ки, рідше стегна, яке сприяє виник­ненню тромбозу в них через наявність при цій хворобі умов для утворення тромбів. Тромбоз (тромбофлебіт) глибоких вен нижніх кінцівок спос­терігається переважно у венах гоміл­ки та підколінному сегменті, рідше — в стегно-клубовому. Тромбоз гли­боких вен у будь-якому сегменті нижніх кінцівок супроводжується не­безпекою емболії легеневої артерії чи її гілок з розвитком інфаркту — пнев­монії чи навіть раптової смерті (у разі емболії основного стовбура чи однієї з головних гілок). Проте гангрена кінцівки спостерігається лише при тромбозі клубово-стегнового сегмен­ту глибоких вен і ніколи не буває при тромбозі підколінного сегменту та го­мілкових вен. Тромбоз останніх та підколінної вени супроводжується бо­лем у литках, який посилюється під час згинання кінцівок (симптом Го-меса), та значним набряком ступні і частково гомілки. Тромбоз клубово-стегнового сегменту — так звана синя флегмазія (phlegmasia coerulea dolens), яка часто пов'язана із зло­якісним пухлинним процесом чи інфікуванням органів таза, спричи­нює різкий біль уздовж всієї кінцівки та її великий набряк, що поширюєть­ся за пахвинну зв'язку, з синюшно-фіолетовим кольором шкіри. Оскіль­ки при цій локалізації тромбозу ос­танній поширюється також на малі судини (вени), флегмазія нерідко (у 20—40 % хворих) призводить до гангрени нижньої кінцівки, яка роз­починається з пальців та ступні і охоплює гомілку.

Для діагностики тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок, окрім фізично­го дослідження, використовують як неінвазивні методи, зокрема допле-рівську ехографію, так і особливо флебографію, яка вважається діагно­стичним стандартом при цій патології. Флебографія дозволяє визначити не тільки рівень (поширення) тромбозу, але й виявити можливу емболізацію, тобто наявність відриву фрагментів тромба та винесення їх кровотоком проксимальніше (в порожнинну вену). Наявність феномену емболізації є показанням для проведення опера­тивної профілактики емболії легене­вої артерії шляхом уведення фільтра в нижню порожнисту вену або зовніш­нього звуження останньої.

Тромбоз інших магістральних вен організму буває значно рідше від тромбозу глибоких вен нижніх кінцівок і спостерігається переважно в підклю­чичній та аксилярній венах. Тромбоз цих вен виникає внаслідок травмати­зації її проксимального відділу в ре­берно-підключичному проміжку (В.Г.Савельєв, Є.Г.Яблоков, 1982) і відомий як синдром Peget—Schroettera.

Останнім часом тромбоз підключич­ної вени почастішав унаслідок широкого

застосування катетеризації її з лікувальними цілями, зокрема для про­ведення інтенсивної та реанімаційної терапії.

З інших поверхневих вен особливо часто уражуються тромбозом (інфекцій­ним) патологічне розширені геморої­дальні вени, які іноді некротизують-ся у разі випадання внутрішніх тромбо-ваних гемороїдальних "вузлів" через анальний отвір і стискання їх у ньому.

Тромбоз (флеботромбоз) анатоміч-но не змінених вен, переважно по­верхневих, рідше глибоких, часто буває у хворих зі злоякісними пухли­нами внутрішніх органів.

Тромбозу сприяють, крім анато­мічних змін вен, інфекція та злоякісні пухлини, похилий вік, ожиріння, поліцитемія, а у молодому віці — неконтрольоване використання контра­цептивних естрогенів.