Окремі форми непрохідності кишечникаКниги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Гостра непрохідність кишечника / Окремі форми непрохідності кишечникаСторінка 7
Динамічна непрохідність кишечника.
Причинами динамічної непрохідності кишечника є функціональні порушення, зокрема нейрогуморальної регуляції його моторної функції. Залежно від характеру цих порушень розрізняють паралітичну та спастичну непрохідність кишечника.
Етіологія і патогенез
Паралітична непрохідність кишечника обумовлена пригніченням тонусу та перистальтики м'язів даного органа. Розрізняють такі основні етіологічні фактори її розвитку: рефлекторний, метаболічний, хімічний, нейро- та психогенний.
Рефлекторний ілеус розвивається при подразненні симпатичної та пригніченні парасимпатичної нервової системи, метаболічний - при недостатньому утворенні ацетилхоліну в міоневральних пластинах, хімічний - при дефіциті кальцію і магнію, отруєнні, діабетичному ацидозі, нейрогенний ілеус викликається передозуванням гангліоблокаторів. Причиною психогенного ілеусу можуть бути різні психогенні фактори.
Щоб виникла паралітична непрохідність, необов'язково повинен бути ураженим весь кишечник. Порушення моторики в одному з його відділів, відсутність пропульсивної хвилі обумовлюють застій у привідному відділі кишки.
Паралітична непрохідність розвивається після оперативних втручань, травм черевної порожнини, при перитонітах, заочеревинних гематомах, інтоксикації. Нерідко вона ускладнює нехірургічні захворювання органів грудної та черевної порожнин, заочеревинного простору (інфаркт міокарда, гостру плевропневмонію, плеврит, сечокам'яну хворобу). Окрему і найбільш тяжку форму паралітичної непрохідності кишечника становлять ті види, які виникають на тлі порушень кровобігу в мезентеріальних судинах.
Клініка і діагностика
Клініка паралітичної непрохідності кишечника характеризується помірним болем у животі, стійкою затримкою випорожнень та газів. Пізніше приєднується блювання, яке має багаторазовий характер та поєднується зі зригуванням застійного шлункового вмісту. Іноді вона може мати геморагічний характер внаслідок кровотечі зі стінки шлунка, гострих виразок та ерозій. Живіт помірно здутий, його асиметрія відсутня. Визначається ригідність черевної стінки. Перистальтика кишечника різко послаблена або відсутня.
У животі замість кишкових шумів прослуховуються дихальні та серцеві шуми (симптом "гробової тиші" - Лотейсена). Якщо паралітична непрохідність не поєднується з розвитком перитоніту, то в перші години загальний стан хворого не погіршується, але через 3-4 години швидко наростають прояви гіповолемії, тяжкі розлади обміну речовин, порушення серцевої діяльності.
Рентгенологічно визначається здуття всього кишечника, що містить багато газів. "Чаші Клойбера" невеликих розмірів, у незначній кількості, з нечіткими контурами, розташовані на одному рівні. Відсутнє переливання рідини по кишечнику. Рентгенологічна картина не змінюється при динамічному спостереженні за хворими.
Лікування
Лікування паралітичної непрохідності кишечника - комплексне. Перш за все воно спрямоване на ліквідацію патологічного процесу, що призвів до її розвитку. Важливою є декомпресія шлунково-кишкового тракту за допомогою спеціальних зондів, газовідвідної трубки, сифонних клізм. Використовують симпатолітики (орнід) за умов нормального артеріального тиску, ганглі-облокатори (димеколін), для стимуляції моторики кишечника - прозерин, пітуї-трин, дроперидол, двобічну паранефральну блокаду за О.В. Вишневським, пе-ридуральну анестезію, черезшкірну електростимуляцію кишечника. Проводять корекцію водно-електролітного обміну, гіповолемії, гіпоксії за загальними принципами лікування гострої непрохідності кишечника.
Наведений комплекс консервативних заходів є прийомом для диференцій-ної діагностики функціональних та механічних форм непрохідності кишечника. Він повинен бути активним, короткочасним (2 години) і супроводжуватися ретельним спостереженням за загальним станом хворого, клінічною картиною, рентгенологічними та лабораторними змінами.