КлінікаСторінка 1
Клінічна картина гострого перитоніту залежить від багатьох причин: характеру очеревинного захворювання чи травми, які викликали перитоніт, тривалості розвитку запального процесу, його поширення, а також стадії захворювання.
Біль у животі - основний клінічний симптом хвороби. Він буває раптовим та постійним. Спочатку біль локалізується у ділянці джерела перитоніту (наприклад, в епігастрії при перфоративній виразці), а потім поширюється на весь живіт. У хворих ослаблених або похилого віку больові відчуття можуть бути настільки незначними, що вони навіть не звертають на них уваги. Проте домінують різка загальна слабість, втрата апетиту і кволість. Такий перебіг захворювання є характерним і для післяопераційного перитоніту, що зумовлено розходженням швів (анастомозу або місця перфорації органа). Паралельно з наростанням болю помітно змінюється і зовнішній вигляд хворого: риси обличчя загострюють, очі западають, навколо них - темні кола, з'являється відчуття страху, особливо після того, коли приєднується ще один постійний симптом перитоніту - нудота й блювота, спочатку вмістом шлунка, згодом - дванадцятипалої кишки, а в термінальний період - тонкої кишки. Із прогресуванням захворювання блювання стає постійним, надсадним і переходить у часті зригування коричневою рідиною неприємного запаху. Під час цього риси обличчя хворого стають ще більш загостреними (западають щоки і ніс, виступають вилиці, висихають і тріскаються губи).
Часто до блювання приєднується гикавка, спершу спорадична, згодом звучна і постійна. Хворий намагається втримати різко здутий живіт, що здригається під час гикавки і провокує посилення болю. Цей симптом вважають поганим провісником. Він свідчить про втягнення в загальний процес діаф-рагмальної очеревини.
Слизова оболонка язика стає сухою і покривається коричневим нашаруванням. Пацієнт через утруднене дихання і збільшення болю під час розмови говорить тихо і переривчасто. Кожна зміна положення тіла викликає посилення болю в животі. Для зменшення болю, що провокується розтягненням черевних м'язів і парієтальної очеревини, хворий намагається лежати на спині або із зігнутими ногами.
При огляді живота спостерігають обмеження рухомості передньої черевної стінки, яке більш виражене в проекції вогнища запалення.
При перкусії живота можна виявити зміну найбільшої болючості, що часто відповідає локалізації вогнища запалення, високий тимпаніт, викликаний парезом кишечника, а також притуплення перкуторного звуку, що свідчить про накопичення значної кількості ексудату. Під час поверхневої пальпації відповідно до зони запального процесу визначають захисне напруження м'язів передньої черевної стінки. Особливо вираженим м'язовий захист буває при перфорації порожнистих органів ("дошкоподібний живіт"). При локалізації запального процесу в порожнині малого таза він менший. У таких випадках у діагностиці може допомогти пальцеве (ректальне, вагінальне) дослідження, за допомогою якого визначають нависання і болючість передньої стінки прямої кишки чи заднього склепіння піхви внаслідок накопичення ексудату. При аускультації не вислуховуються кишкові шуми.
Чітко розділити симптоматику гострого перитоніту при різних стадіях захворювання майже неможливо. Вона індивідуальна і в основному залежить від характеру первинного захворювання, що викликало перитоніт, поширення запального процесу, захисних властивостей організму тощо.
У реактивній
стадії перитоніту більш вираженими є суб'єктивні відчуття болю в животі, м'язовий захист і позитивний симптом Щоткіна-Блюм-берга. Разом із тим, загальний стан хворого змінюється мало: пацієнт буває активним, іноді збудженим, його шкіра звичайного кольору, спостерігають помірну тахікардію, а інколи - підвищення артеріального тиску.
У токсичній
стадії захворювання больові відчуття в животі зменшуються, також знижується м'язовий захист, проте при пальпації болючість живота і позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга залишаються на попередньому рівні. Більш вираженими стають ознаки парезу кишечника (здуття живота, відсутність перистальтики). Реальний стан хворого погіршується: пацієнт млявий, апатичний, шкірні покриви бліді, прогресує тахікардія, помірно знижується артеріальний тиск і підвищується температура тіла, у крові наявний високий лейкоцитоз і виражений нейтрофільний зсув лейкоцитарної формули вліво.