Хронічний мастит. Хронічні специфічні захворювання молочної залози

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання молочної залози / Хронічний мастит. Хронічні специфічні захворювання молочної залози

Хронічний мастит

може бути первинним захворюванням, викликаним маловірулентною інфекцією, або наслідком гострого лактаційного маститу при його неправильному лікуванні.

Клінічні прояви: підвищення температури тіла до субфебрильних цифр, збільшення молочної залози в об'ємі, наявність ущільнень в її товщі, нориць з гнійним віділенням, гіперемії шкіри, рубців.

Простежується схильність до рецидивного, ареактивного перебігу захворювання на підставі морфологічних досліджень, які виключають рак молочної залози.

Лікування хронічного маститу - хірургічне: висічення гнійників у межах здорових тканин, дренування, промивання розчинами антисептиків, фізіотерапевтичні процедури (ультразвук, УВЧ).

Серед хронічних специфічних захворювань молочної залози найбільш частими є туберкульоз, сифіліс, актиномікоз.

Туберкульоз

молочних залоз - це прояв основного захворювання. Частіше він має вторинний характер.

Шлях розповсюдження інфекції має лактогенний, лімфогенний і гематогенний характер. Основними клініко-морфологічними формами туберкульозу молочної залози є: вузлова, виразкова, склеротична, норицева.

Клінічно при пальпації визначаються щільний інфільтрат без чітких контурів з розповсюдженням на шкіру молочної залози, збільшені лімфатичні вузли в підкрильцевій ділянці.

Діагноз встановлюють на підставі анамнезу (туберкульоз легень), результатів цитологічних та морфологічних досліджень пунктатів інфільтрату молочної залози.

Значні труднощі виникають при проведенні диференційної діагностики з раком молочної залози, вирішальне значення в якій належить гістологічному дослідженню.

Лікування - хірургічне: висічення інфільтрату та специфічна протитуберкульозна терапія.

Ураження молочної залози сифілісом

спостерігається вкрай рідко, воно пов'язане з основним захворюванням (сифілісом) та залежить від періоду його перебігу.

Зокрема, при первинному ураженні відмічається поява обмеженої виразки з щільними краями в ділянці соска та ареоли. При вторинному сифілісі мають місце папули та висипання на шкірі. Третинний сифіліс перебігає за типом "поодинокої гуми" з появою щільного утвору в товщі молочної залози, який збільшується в об'ємі та інфільтрує шкіру.

Сифілітичну гуму молочної залози необхідно диференціювати з раковою пухлиною молочної залози в стадії розпаду. Діагностику проводять на підставі цитологічних досліджень відбитків із країв виразки та серологічних обстежень (реакція Вассермана).

Лікування - протисифілітичне.

Найбільш рідкісним ураженням є актиномікоз молочної залози,

який може бути первинним або вторинним.

Вхідними воротами при первинному актиномікозі є шкіра та молочні протоки. При вторинному збудник розповсюджується переважно лімфогенно, гематогенно з первинного осередку в легенях і ребрах.

Клінічно актиномікоз молочної залози проявляється у вигляді утворення на ній малих вузлів та мікроабсцесів, які в подальшому зливаються в щільні інфільтрати.

Діагноз встановлюють на підставі анамнезу (актиномікоз інших органів) та цитологічних досліджень (скупчення друз.).

Лікування - хірургічне: резекція ураженої ділянки молочної залози, ак-тинолізати, антибіотикотерапія, імунотропна, загальнозміцнювальна терапія.