Методика обстеження пацієнтів із захворюваннями товстої кишки

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання товстої кишки / Методика обстеження пацієнтів із захворюваннями товстої кишки

Сторінка 1

Першим етапом всебічного обстеження повинно бути детальне опитування хворого для з'ясування скарг, історії даного захворювання і життя, перенесених хвороб, спадкових факторів тощо.

Треба мати на увазі надзвичайну делікатність лікарської місії як при виявленні суб'єктивних даних, так і при проведенні об'єктивного обстеження контингенту хворих з цією патологією, які соромляться говорити з лікарем і нерідко приховують свою недугу.

Для інструментального дослідження просвіту товстої кишки, в тому числі й прямої, необхідно очистити кишку від вмісту, найчастіше клізмами. Загальноприйнятою є така методика підготовки хворих: за день-два до обстеження виключають з дієти пацієнта багату клітковиною їжу; ввечері напередодні й зранку за 2 години до обстеження ставлять очисну клізму; зранку в день обстеження хворому не рекомендують снідати.

Спеціальне обстеження проктологічного хворого необхідно проводити тільки після повного фізикального дослідження всіх інших органів і систем, щоб мати попереднє уявлення про загальний стан організму. Проктологічне обстеження потрібно виконувати в спеціальному кабінеті, обладнаному високим перев'язувальним столом або гінекологічним кріслом. Необхідне таке оснащення: ректальні дзеркала, фіброколоноскоп, біопсійні щипці, сфінктеро-метр, різні зонди, шприц, вазелін, спирт, розчини 3 % йоду і 1 % метиленової синьки, перекис водню, стерильні гумові рукавички і т. ін.

Застосування різних методів обстеження проктологічного хворого - огляд заднього проходу, пальцеве дослідження прямої кишки, інструментальні методики - можливе, як правило, лише у певному положенні пацієнта на кушетці або спеціальному столі. Найбільш широко використовують такі положення: колінно-грудне, колінно-ліктьове, колінно-плечове; на боці (краще на лівому для "виправлення" сигмоподібної кишки) з приведеними до живота ногами; "класичне" - на спині з розведеними і приведеними до живота зігнутими ногами; навпочіпки; стоячи на підлозі з нахилом тулуба вперед на 90° тощо.

Такі методи обстеження, як огляд ділянки заднього проходу, пальцеве дослідження прямої кишки, обстеження ректальними дзеркалами, ректорома-носкопія використовують і для діагностики захворювань товстої кишки, але детально будуть описані в розділі "Захворювання прямої кишки".

Фіброколоноскопія - сучасний метод ендоскопічного дослідження товстої кишки. За допомогою фіброколоноскопа (його довжина - від 86 до 186 см) можна дослідити всі відділи товстої кишки: оглянути слизову оболонку кишки, зробити прицільну біопсію і сфотографувати. Даний метод дає можливість диференціювати доброякісні й злоякісні пухлини, діагностувати кровотечу. Протипоказаннями до його застосування є важкі ураження товстої кишки із загрозою її розриву (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, ускладнений дивертикульоз); тяжкий ступінь серцево-легеневої декомпенсації, психічні захворювання.

Сфінктерометрія - об'єктивний метод визначення функціонального стану і скорочувальної властивості анального сфінктера.

Для здорових людей характерні такі середні показники сфінктерометрії в грамах: тонус - 550, максимальна сила - 850, вольова сила - 300. Перші два параметри у чоловіків будуть на 50 г більшими, ніж у жінок.

У клінічній практиці використовують два методи рентгенологічного дослідження, які взаємодоповнюють один одного: рентгеноскопію та -графію. Методом вибору при рентгенологічному дослідженні товстої кишки є ретроградне її заповнення контрасною речовиною - іригоскопія з наступною поліпозиційною рентгеноскопією і -графією. Для тугого або напівтугого заповнення всієї товстої кишки необхідно в середньому близько 800 мл барієвої зависі (перший етап дослідження). При цьому досить чітко визначаються конфігурація товстої кишки, її звичайні й патологічні варіанти, наявність або відсутність нормальних гаустрій, мегадоліхоколонів, різних розмірів пухлини тощо. Однак проведення тільки цього етапу дослідження, як правило, буває недостатнім для рентгенологічного висновку. Тому необхідний другий етап іригоскопії - метод подвійного контрастування. Після природного випорожнення товстої кишки від барієвої зависі вивчають рельєф слизової оболонки. Потім під контролем рентгенівського екрана в просвіт кишки через задній прохід вводять повітря або кисень до повного розправлення кишки. Це дає можливість диференціювати різні патології внутрішньої поверхні стінки товстої кишки: ерозії і виразки; поліпи й інші доброякісні пухлини; екзо-, ендофітні злоякісні новоутворення; дивертикули; стриктури і т. ін.