Посттромбофлебітичний синдром нижніх кінцівок і вен таза

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання вен нижніх кінцівок / Посттромбофлебітичний синдром нижніх кінцівок і вен таза

Сторінка 1

Класифікація

I. Клінічні форми захворювання:

1. Набряково-больова.

2. Варикозно-виразкова.

3. Змішана.

II. Стадії тромбозу:

1. Оклюзія глибоких вен.

2. Реканалізація глибоких вен.

III. Локалізація тромбозу:

1. Клубові вени.

2. Здухвинно-стегновий сегмент.

3. Здухвинно-стегново-підколінно-гомілковий сегмент.

4. Поверхнева стегнова вена.

5. Стегново-підколінний сегмент.

6. Гомілкові й підколінно-гомілкові вени.

IV. Ступінь гемодинамічних порушень:

1. Субкомпенсації.

2. Декомпенсації.

При посттромбофлебітичній хворобі необхідно виділити ступінь гемоди-намічних порушень, що проявляються певними клінічними симптомами.

I ступінь - характерні скарги на швидку втомлюваність при ходьбі, біль у литкових м'язах, пастозність або набряк нижньої третини гомілки після тривалого перебування на ногах, збільшення діаметра ураженої кінцівки. Набряки зникають одразу після сну.

II ступінь - ниючий, інтенсивний, розпираючий біль, відчуття оніміння, свербіж ураженої кінцівки, судоми в литкових м'язах вночі, набряк кінцівки, що зникає після нічного відпочинку хворого, пігментація дистальних відділів гомілки.

III ступінь - характеризується наростанням больового синдрому, прогресуванням трофічних розладів, часто виникають лімфангіти, тромбофлебіти поверхневих вен, розвиваються трофічні виразки.

Загальновизнано анатомічний і функціональний зв'язок між кровоносною і лімфатичною системами. Закономірно, що функціональні, а тим більше органічні порушення в одній з них неодмінно призводять до змін в іншій. Тому і в класифікацію введено поняття "гемолімфодинамічні порушення".

Лімфатична недостатність кінцівок може бути:

а) функціональною (при декомпенсації венозного відтоку);

б) обумовленою органічними порушеннями шляхів транспорту лімфи.

Клініка

Симптоматика посттромбофлебітичної хвороби залежить від характеру і поширеності перенесеного флеботромбозу, проведеного лікування і часу, що минув після початку захворювання. Найбільш тяжка посттромбофлебітична хвороба розвивається після синьої і білої флегмазії, вираженого ілеофемо-рального тромбозу, тромбозу нижньої порожнистої вени. Ізольований тромбоз глибоких вен гомілки зазвичай супроводжується тяжкою посттромбоф-лебітичною хворобою (набряки, втомлюваність ніг). Вени реканалізуються протягом 1-3 років, тому основні симптоми хвороби проявляються тільки через 2-5 років після перенесеного флеботромбозу.

Більшість хворих скаржиться на помірний ниючий біль в ураженій кінцівці. Посмикування м'язів і вторинна плоска стопа іноді викликають пекучий і сверблячий біль у п'ятці й підошві. Він посилюється при тривалому перебуванні на ногах, під час роботи, особливо ближче до вечора.

Після відпочинку з припіднятими ногами застій зменшується, набряки і біль швидко зникають. Вторинне запалення вени іноді викликає посмикуючий або стріляючий біль вздовж венозних стовбурів, особливо на зміну погоди. Влітку тонус вен знижується і вони розширюються, що обумовлює збільшення набряку, болю і втомлюваності ніг.

Більш сильний біль у кінцівках викликають супровідні неврити, артрози й артрити, а також ускладнення хвороби. У деяких осіб спостерігаються нічні судоми м'язів гомілки. Посттромбофлебітичні виразки і целюліт проявляються сильним болем у вертикальному положенні хворого і під час нічного відпочинку, коли ноги зігріваються. Цей біль обумовлює запалення, а не застій венозної крові. Уражена кінцівка слабша від здорової, швидше втомлюється. Характерний її набряк. Спочатку він з'являється на стопі й у ділянці щиколоток тільки в кінці робочого дня і зникає після нічного відпочинку. Пізніше набряк поширюється на всю гомілку і за ніч тільки зменшується, а не зникає.