Тактика медичного працівника в акушерсько-гінекологічній клініціМатеріали / Тактика медичного працівника в акушерсько-гінекологічній клініціСторінка 2
Важливу проблему в акушерсько-гінекологічній практиці представляє страх перед вагітністю. Варто пояснити молодим жінкам, що мається велике число протизаплідних засобів. Необхідно попередити їх, що можлива поява судинно-вегетативних побічних симптомів від прийому протизаплідних таблеток (нудота, гноблення апетиту, неприємний смак у роті й ін.) не приводить до порушення здоров'я.
Вагітність і пологи є однієї з актуальних психологічних проблем, що встають на життєвому шляху жінки.
При зачатті виникають побоювання за долю майбутньої дитини: чи буде він здоровий, чи не виникнуть які-небудь аномалії в його фізичному і психічному розвитку й ін. До кінця вагітності з'являється тривога, зв'язана з майбутніми родами (страх болю, побоювання смерті від різних ускладнень, острах можливих розривів промежини й ін.). Психічні порушення при вагітності залежать насамперед від особливостей особистості жінки, соціально-побутових умов і інших факторів, про які лікар і медична сестра повинні мати визначене представлення і проводити відповідну психотерапію, що коригує.
Особливо складні психологічні переживання жінка випробує при вагітності від позашлюбного зв'язку (проблема виховання дитини без батька й ін.). Такі жінки вимагають особливої уваги працівників жіночої консультації. Матерям-одиначкам у нашій країні держава надала великі можливості для повноцінного виховання дитини (відпустки, посібники й інші пільги). Формування переконання в успішному результаті вагітності, пологів і подальшого життя — гуманна і шляхетна задача лікаря й акушерки жіночої консультації і родильного будинку.
Біль, що виникає в процесі пологів, завжди була однієї зі складних проблем акушерства. На думку багатьох дослідників, причиною її є укорінене представлення, що пологи — це обов'язково сильний біль. У нашій країні в 20—30-і роки були розроблені психотерапевтичні прийоми по профілактиці родових болів (К.И.Платонов, И. 3. Вельвовский і ін.). Психопрофілактическая підготовка до безболісних родів будується на принципах навчання И. П. Павлова. Основна мета такої підготовки — усунення побоювань вагітних, зв'язаних з майбутніми родами. Для цього читають лекції, проводять курсові, індивідуальні чи групові співбесіди, демонструють кінофільми про роди і т.д., показуються гімнастичні вправи по нормалізації подиху, що сприяють розслабленню м'язів. Крім того, застосовуються різні методи психопрофилактики: аутогенная тренування, раціональна психотерапія, суггестивна терапія. Необхідно роз'яснити жінці, що істотну допомогу при пологах вона зробить собі сама, якщо буде виконувати усі вказівки лікаря й акушерки.
ТАКТИКА МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА В КЛІНІЦІ ДИТЯЧИХ ХВОРОБ
Відхід за хворою дитиною вимагає, крім гарної професійної підготовки, великого терпіння, уміння і любові до дітей. При оцінці стану здоров'я дітей необхідно враховувати специфіку вікового періоду (грудний, дошкільний, шкільний, підлітковий, юнацький). З погляду психології відходу за хворою дитиною, важливо мати представлення, чи відповідає ступінь психічного і фізичного його розвитку віку. У дітей, що часто хворіють, особливо в ранньому віці, виявляється затримка в психічному і фізичному розвитку. Вони виглядають більш інфальтильними, чим здорові діти їхнього віку.
У дітей дошкільного і молодшого шкільного віку нерідко відзначаються різні страхи (страх темряви, самітності, білих халатів, уколовши і т.д.), невротичні реакції (нетримання сечі, калу й ін.). Іноді своє перебування в лікарні діти розцінюють як покарання за зроблену провину, почувають себе скривдженими і самотніми.
Медична сестра, що працює з дітьми, повинна постійно виявляти турботу, теплоту, увагу й у такий спосіб у якомусь ступені компенсувати відсутність батьків. Особливо важко переживають стаціонарне лікування діти до 5-літнього віку. Доцільно, щоб мати проводила дитини в лікарню і якийсь час залишалася з ним. Після того як мати пішла, медична сестра повинна обов'язково пограти з дитиною, відвернути його, розташувати до себе і на питання дитини '«Де мама?» постаратися дохідливо пояснити її відсутність причинами сімейно-службового характеру. Вона повинна розповісти батькам, що не можуть відвідувати хворої дитини, про необхідність регулярно надсилати листа, подарунки, щоб дитина почувала, що його пам'ятають і люблять.