Стосунки медичних працівників між собою. Особистість і колектив

Матеріали / Стосунки медичних працівників між собою. Особистість і колектив

Сторінка 2

Обов’язки кожного лікаря і медичної сестри ж взаємне збагачення накопиченим досвідом, висновками своїх спостережень і роздумів тощо.

3. Основні причини сварок у медичному колективі:

· Строго не встановлені точні межі професійної діяльності і обов’язки тоді виникають труднощі і напруженість у відносинах медичних працівників (такі сварки здійснюються в основному між медичними сестрами, які замінюють одна одну).

Профілактика: встановлювати точні обов’язки кожного і точні межі професійної діяльності.

· Протиріччя в стилях роботи медичних працівників (наприклад зіткнення акуратності і неохайності і т.п.).

Профілактика: стиль роботи медичних сестер має бути по можливості однаковим, оскільки в ідеалі колектив характеризується єдиним стилем роботи.

· Невиконання службових обов’язків (наприклад, відлучення в робочий час і т.п.).

Профілактика: бесіда з колективом старшої медичної сестри, завідуючою відділом, головного лікаря.

· Неввічливість медичних працівників (високомірність, невихованість і т.п.)

Профілактика: підбір належного персоналу.

4. Так і безтактність в стосунках медичних працівників (виноситься на самостійну поза аудиторну роботу студентів).

4. Поняття уваги, її фізіологічна основа, види. Розлади уваги, поведінка медичного працівника з такими хворими (відведено на самостійну поза аудиторну роботу студентів).

5. Мислення – це процес опосередкованого і узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв’язках і відношеннях.

Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти й явити, доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними. Отже, мислення – це вищий пізнавальний процес.

Фізіологічна основа мислення – діяльність кори півкуль великого мозку, яка здійснюється у взаємодії сигнальних систем.

Мислитель на діяльність людини складається з таких операцій (функцій):

1) аналіз – процес поділу на складові частини того, що сприймається;

2) синтез – процес мисленнєвого з’єднання в одне ціле окремих частин;

3) порівняння – встановлення схожості і відмінності ознак та властивостей об’єктів;

4) узагальнення –виділення головного, загального з розрізнених частин;

5) абстракція – перехід від одиничного до загального;

6) конкретизація – перехід від загального до одиничного.

Форми мислення:

· поняття - вищий рівень узагальнення;

· судження – відображає логічні зв’язки між предметами і явищами;

· умовивід – висновок, зроблений з кількох суджень.

Види мислення (за змістом розв’язуваних проблем):

1) наочно-дійове – розв’язування задачі здійснюється за допомогою реального перетворення ситуації, випробування властивостей об’єктивів (властиво і вищим тваринам);

2) наочно-образне – пов’язане з конкретними образами, ситуаціями і змінами в них (характерне для дітей молодшого віку – 5-6 років);

3) словесно-логічне (абстрактне) – узагальнення мислення у формі понять і міркувань (формується на основі наочно-дійового наочно-образного мислення в процесі ігрової, навчальної. Трудової і громадської діяльності людини.

Розлади мислення:

1) маячення – уявлення і умовиводи, що не відповідають реальності і в помилковості яких патологічно впевненого в їх правильності суб’єкта неможливо переконати:

· манія впливу – хворі думають, що їх гіпнотизують і т.п.;

· манія величності – хворі вважають себе видатним громадським діячем, вченим, артистом і т.п.;