Хронічний тонзилітСторінка 1
Хронічний тонзиліт
- захворювання, при яко-му піднебінні мигдалики втрачають або послаблю-ють природні захисні функції і вони є хронічним вог-нищем інфекції, інтоксикації та алергізації організму.
Етіологія:
порушення специфічних та неспеци-фічних факторів захисту організму.
Патогенез:
імунодефіцитний стан сприяє вини-кненню частих вірусних, бактеріальних захворювань, дисбактеріозу верхніх дихальних шляхів. Спостері-гається перебудова лімфоїдної тканини з розвитком ознак хронічного запалення.
Класифікація.
Форма: хронічний тонзиліт компенсований, хро-нічний тонзиліт некомпенсований.
Періоди: загострення, реконвалесценції, частко-вої ремісії, повної ремісії.
Клінічні прояви.
Фарингоскопічну картину необ-хідно оцінювати на фоні відносного здоров’я, поза загостренням. Критерії діагностики компенсованої форми тонзиліту: 1. Зміни піднебінних мигдаликів:
а) піднебінні мигдалики збільшені до II-III ступе-нів, рихлі, поверхня горбиста, вічка лакун гли-бокі, розширені, кратероподібні, слизова за-стійно гіперемована.
б) піднебінні мигдалики атрофічні, рубцево змі-нені, бліді, анемічні.
2. Множинні казеозні маси у вічках лакун, при про-веденні шпателем відбувається “витискання” ка-зеозних мас, як пасти з туби.
3. Вільний край передніх піднебінних дужок валико-подібно потовщений, слизова оболонки застійно гіперемована, можуть бути ін’єктовані кровонос-ні судини.
4. Рубцеві зміни паратонзилярної клітковини, що проявляється нерухомістю (“спаяністю”) піднебін-них мигдаликів при проведенні проби із шпате-лем.
5. Збільшення регіональних лімфовузлів.
6. Наявність ангін 1-3 рази на рік.
Ознаки декомпенсації:
1. Часті рецидиви ангін (три рази на рік і більше).
2. Розвиток паратонзиліту або паратонзилярного абсцесу.
3. Виникнення захворювань, які етіопатогенетично зв’язані з інфекцією дихальних шляхів (ревма-тизм, колагенози, гломерулонефрит та ін.).
4. Хронічна тонзилярна інтоксикація.
Лікування
компенсованої форми тонзиліту міс-тить систематичний загальнозміцнювальний вплив на організм (здоровий спосіб життя, раціональне ха-рчування, загартовувальні процедури та ін.), імуно-корегуюче лікування, лікування супровідної патології і місцева протирецидивна терапія. Місцева компле-ксна терапія проводиться по 4-5 курсів на рік трива-лістю 2-4 тижні. При загостренні призначають антибактеріальну, десенсибілізувальну і загальнозміц-нювальну терапію (вітаміни, стимулятори, адапто-гени, імуномодулятори, лісобакт). Місцевий вплив на патологічне вогнище включає полоскання, зро-шення, змазування слизової оболонки дезінфікува-льними розчинами. Показані інгаляції та фізіотера-певтичні процедури ( УВЧ, МВГ, лазеротерапія). Ши-роко застосовують промивання лакун із спеціальною канюлею або з допомогою електровідсосу, “плом-бування” лакун пастоподібними препаратами, ваку-умне промивання лакун з одночасним використан-ням ультразвуку. Використовують фітотерапію та всі методи підвищення захисних сил організму (масаж, гімнастика, душ, плавання, загартовування водою, сонцем і повітрям). При декомпенсованих формах тонзиліту проводиться комплексна консервативна терапія та хірургічні методи лікування.
Всім хворим навесні і восени проводять профі-лактику ревматизму біциліном-1 або біциліном-5 протягом 2 місяців: дітям з масою до 30 кг призна-чають біцилін-1 по 600 000 ОД, а біцилін-5 по 750 000 ОД кожні 2-3 тижні. Дітям, які мають масу більше 30 кг біцилін-1 призначають 1 200 000 ОД, а біцилін-5 по 1 500 000 ОД раз на місяць.