Шкіра

Матеріали / Шкіра

Сторінка 1

План.

1. Топографія.

2. Будова.

3. Функції.

4. Похідні шкіри.

Шкіра (cutis) – складний орган, що являється зовнішнім покривом тіла людини і тварини.

Вона побудована з епідермісу та власне шкіри. Епідерміс (epidermis) належить до плоского багатошарового епітемію, що має на різних ділянках тіла неоднакову товщину (1-4 мм). На ділянках тіла, де епідерміс має значну товщину, він складається з п’яти шарів.

Найглибший шар епідермісу називають основним, або призматичним, він побудований з базальних епідермацитів, між якими розміщується меланоцити, які виробляють пігмент меланін. Від кількості пігменту залежить колір шкіри. Назовні від основного розміщується шипуватий шар, що складається з клітин, від яких відходить багато панофіламентів. На цьому шарі лежить зернистий шар, що складається з клітин, у цитоплазмі яких є невеликі зернята. Назовні від зернистого є блискучий шар, побудований з 2-4 рядів плоских без’ядерних клітин, заповнених елеїдином, що добре заломлює світло.

Зовнішній шар (роговий шар), складається з багатьох рядів рогових пластинок, що утворилися внаслідок дегенерації клітин і заповнення їх роговою речовиною кератином. Рогові пластинки поступово злущуються і замінюються новими. У ділянках тіла, де шкіра покрита волоссям, епідерміс побудований з трьох шарів: основного, шипуватого та рогового.

Дерма (corium zen dermis), знаходиться під епідермісом і складається з двох шарів – сосочкового і сітчастого. Сосочковий шар складається з колагеновий і еластичних волокон. У ньому є кровоносні і лімфатичні капіляри, розгалуження нервів і їхні закінчення. Волокна обплітають базальні епідермоцити і частково заходять у проміжки між ними, утворюючи сосочки. Це сприяє з’єднанню епідермісу і дерми.

Сітчастий шар складається з товстих колагенових і еластичних волокон, які йдуть у різних напрямках і перетинаються між собою. Знання будови цього шару має велике значення, тому, що при розрізах шкіри краї рани, завдяки скороченню еластичних волокон, розходяться.

При огляді шкіри кожен може побачити гребені, утворені сосочками сосочкового шару, та борозни між ними. Гребені найкраще виражені на шкірі долоні та підошви, де утворюють індивідуальний і постійний протягом усього життя людини малюнок. У борозни відкриваються протоки залоз шкіри, тому, коли долоня (підошва) стискається з рівною поверхнею, на ній залишається малюнок гребенів. Підшкірна основа (te’la subcutanea) зв’язує шкіру з глибше розташованими тканинами. У власне шкірі і підшкірній основі є кровоносні та лімфатичні судини. У підшкірній основі артерії розміщені в сполучній тканині між жировими скупченнями, від яких відходять гілки, які у власне шкірі утворюють дермальну артеріальну сітку, гілки від якої йдуть до потових залоз шкіри. На межі між сітчастими та сосочковими шарами артеріальні судини формують підсосочкову артеріальну сітку. Лімфотичні судини формують підшкірну лімфокоепілярну сітку шкіри.

У власне шкірі та підшкірній основі міститься нервові закінчення та сплетіння, які сприймають та проводять різні подразнення. Шкіра тісно зв’язана з усіма органами і системами. Вона виконує багато різноманітних функцій.

Захисна функція. Механічний захист від внутрішніх подразників забезпечується щільним роговим шаром, особливо на долонях та підошвах, еластичністю і механічною резистентністю волокнистих структур сполучної тканини. Завдяки цим ознакам шкіра здатна здійснювати опір – тиску, ударам, розривам. Вона захищає організм від радіаційних подразників. Інфрачервоні промені затримуються роговим шаром. УФ. промені стимулюють вироблення пігмента – меланіна, який поглинає УФ промені. Тому у жителів теплих країн шкіра є темнішою, ніж у жителів більш помірного клімату. В захисті від хімічних подразників велику роль відіграє кератин рогового шару. Захист від мікроорганізмів забезпечується бактерицидними ознаками шкіри. Шкіра приймає участь у процесах імунітету. Вона має малу електропровідність, а її електрорезистентність, особливо рогового шару, велика.

Дихальна функція. За добу при t0 300C людина виділяє через шкіру (виключаючи шкіру голови) 7,0-9,0 г вуглекислоти і поглинає 3-4 кисню, що складає більше 2% усього газообміну в організмі кожне дихання посилюється при підвищенні температури навколишнього середовища, під час фізичної роботи, при травленні, підвищенні барометричного тиску. Кожне дихання тісно пов’язане з окисно-відновним процесами. Це процес, який контролюється багатими кровоносними судинами і нервовими волокнами.