Фізіологія зовнішнього диханняМатеріали / Фізіологія зовнішнього диханняСторінка 2
Однак навіть після найглибшого видиху в легенях залишається ще до 1500 мол повітря — так називаний залишковий обсяг. Сума дихального обсягу і резервного обсягу вдиху визначає інспіраторну потужність легень, а сума дихального обсягу і резервного обсягу видиху визначає експіраторну потужність легень.
Дихальний обсяг — це кількість повітря, що проходить через легені при спокійному вдиху (видиху) і рівне 400-500 мол. Резервний обсяг вдиху (1.5-3 л) складає повітря, якім можна вдихнути додатково після звичайного вдиху. Резервним обсягом видиху (1-1.5 л) називається обсяг повітря, що ще можна видихнути після звичайного видиху.
Залишковий обсяг (1-1.2 л) — це кількість повітря, що залишається в легень після максимального видиху і виходить тільки при пневмотораксі.
Сума дихального повітря, резервних обсягів вдиху і видиху складає життєву ємність легень (ЖЕЛ), рівну 3.5-5 л; у спортсменів вона може досягати 6 л і більш.
До складу дихального повітря входить так називане мертве (шкідливе) простір (120-150 мол), утворене повітреносними шляхами (порожнини рота, носа, ковтки, гортані, трахеї і бронхів), що не беруть участь у газообміні повітрям. Однак повітря, що заповнює цей простір, відіграє позитивну роль у підтримці оптимальної вологості і температури альвеолярного газу. У процесі газообміну між організмом і атмосферним повітрям велике значення має вентиляція легень, що забезпечує відновлення сполуки альвеолярного газу.
3. Інтенсивність вентиляції
Інтенсивність вентиляції залежить від глибини і частоти дихання. Кількісним показником вентиляції легень служить хвилинний обсяг дихання, обумовлений як добуток дихального об'єму на число подихів у хвилину.
Легенева вентиляція забезпечується роботою дихальних м'язів. Ця робота зв'язана з подоланням еластичного опору легень і опору дихальному потоку повітря (нееластичний опір). Видихуване повітря складається із суміші альвеолярного і повітря шкідливого простору, по сполуці мало відрізняється від атмосферного. Тому видихуване повітря містить більше О2 і менше СО2 у порівнянні з альвеолярним.
Призначення легеневої вентиляції складається в підтримці відносної сталості рівня парціального тиску О2 і СО2 в альвеолярному повітрі. При атмосферному тиску 760 мм рт. ст. р О2 у ньому дорівнює 159 мм рт. ст. і р СО2 — 0.2 мм рт. ст., а в альвеолярному повітрі —102 мм рт. ст. і 40 мм рт. ст., відповідно. Характер легеневої вентиляції визначається градієнтом парціального тиску цих газів у різних відділах дихальних шляхів.
Один з фізіологічних параметрів оцінки стану апарата дихання — хвилинна вентиляція легень — кількість повітря, що проходить через легені протягом 1 хв. Величина хвилинної вентиляції легень різко зростає при фізичних і емоційних напругах, що порозумівається посиленням окисних процесів у тканинах при цих станах.
Список використаної літератури
· Основи фізіології / За ред. Коваленка Р.В. – К., 2000.
· Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія. – М., 1999.