Методика дослідження органів сечової системи в дітей

Матеріали / Анатомо-фізіологічні особливості сечової та ендокринної систем в дітей / Методика дослідження органів сечової системи в дітей

Під час дослідження органів сечової системи в дітей треба звернути увагу на наявність болю в поперековій ділянці, над лобком, характер сечовиділень (болючість, частота, нетримання та неутримання вечі, енурез, інші порушення акту сечовиділення), безпричинне підвищення температури тіла.

Під час збирання анамнезу слід уточнити фактори ризику вродженої і спадкової патології, можливі причини набутих захворювань (нефропатія в матері під час вагітності, гострі інфекційні захворювання дитини, хронічні вогнища інфекції, переохолодження, попередні вакцинації тощо).

ПІД час огляду визначають наявність пастозності, набряків, блідості, вологості шкіри, стан статевих органів.

Проводиться пальпація нирок. За підозри на приховані набряки Оцінюють пробу МакКлюра-Олдрича, кількість випитої і виділеної рідини за добу, колір і прозорість сечі.

Оцінюють результати лабораторно-інструментальних досліджень.

Перелік методів клінічного дослідження, ній застосовують під час обстеження дітей Іі захворюваннями органів сечової системи

Опитування дитини та її батьків.

Загальноклінічне обстеження: огляд, пальпація органів сечової

системи.

3. Лабораторне дослідження сечі, крові, у тому числі основних біохімічних показників, що мають значення в нефрології.

4. Ультразвукове дослідження (ехографія) нирок, сечового міхура.

5. Рентгенорадіологічні методи дослідження: екскреторна урографія,мікційна цистоуретрографія, ретроградна пієлографія, ниркова інгіографія та ін.

Радіонуклідні методи дослідження: радіонуклідна ренографія, динамічна реносцинтиграфія, ангіосцинтиграфія нирок, статична нефросцинтиграфія, нефросканування тощо.

Термографія нирок.

Біопсія нирок.

Семіотика уражень сечової системи

Інтоксикаційний синдром - млявість, загальна слабкість, ослаблення апетиту, можливе підвищення температури тіла.

Больовий синдром - біль у животі, у поперековій, надлобковій ділянках.

Нефротичний синдром - симтомокомлекс, до якого належать протеїнурія (понад 3 г за добу), гіпопротеїнемія, диспротеїнемія, гіперхолестеринемія, виражені набряки. Цей синдром характерний для нефрозів, нефритів.

Нефритичний синдром - симтомокомлекс, до якого належать помірні набряки, гематурія, артеріальна гіпертензія. Характерний для нефритів.

Дизуричний синдром - комплекс симптомів, які свідчать про патологічний характер акту сечовипускання. Він об'єднує такі симптоми:

нетримання сечі - виділення сечі без попереднього позиву до сечовипускання;

енурез - виділення сечі без попереднього позиву до сечовипускання в нічний час;

неутримання сечі - виділення сечі після попереднього імперативного позиву до сечовипускання;

странгурія - болісність при сечовипусканні;

ішурія (затримка сечі) - відсутність сечі після позиву до сечовипускання при наявності сечі в порожнині сечового міхура;

полакіурія - збільшення частоти сечовипускань;

олігурія - зменшення діурезу (добової кількості сечі) до 20 - ЗО% від норми;

анурія - зменшення діурезу до 6-7% від норми;

поліурія - збільшення діурезу в 1,5 разу від норми;

ніктурія - переважання кількості сечі, що виділяється в нічний час, над кількістю сечі, що виділяється вдень.

Сечовий синдром - будь-які зміни якісного та кількісного складу сечі, які виявляються при лабораторному дослідженні. Цей синдром представлений макрогематурією, мікрогематурією, лейкоцитурією, бактеріурією, протеїнурією, циліндрурією, кристалурією, глюкозурією, кетонурією, змінами рН сечі та іншими проявами.