Все про медицину

Роділи


Печінка (hepar) - найбільший життєво необхідний непарний орган людини, який відіграє важливу роль у травленні та обміні речовин. Основним її морфологічно-функціональним елементом є печінкова часточка. Печінкова тканина (часточки) розміщена навколо з'єднувальних тканинних проміжків, де проходять жовчні протоки, розгалуження ворітної вени, печінкової артерії та нервів. Один полюс печінкових клітин у часточках звернений до судин, другий - до жовчних канальців. Вироблена печінковими клітинами жовч потрапляє у первинні жовчні капіляри. Міжклітинні жовчні канальці формують на виході часточки жовчні ходи (холангіоли), які, з'єднуючись, утворюють міжчасточкові, сегментарні, а потім часткові печінкові протоки. Печінка і зовнішні жовчні шляхи проектуються на нижню частину правої половини грудної клітки (від IV ребра) і праве підребер'я. Болт м8 din 603 болт Метизы и Крепеж в Украине.

Після злиття у воротах печінки правої і лівої печінкових проток формується загальна печінкова протока, яка має діаметр у середньому 45 мм і довжину 3-7 см. У неї впадає міхурова протока, й утворюється загальна жовчна протока, або холедох. Середній його діаметр 6-7 мм, довжина - 5-8 см. Загальна печінкова протока і проксимальна частина холедоха (гепатикохоле-дох) входять до складу печінково-дванадцятипалої зв'язки, розташовуючись спереду правого краю ворітної вени. Медіально від холедоха проходить власна печінкова артерія 4 - міхурова артерія; 5 - власна печінкова артерія; 6 - загальна печінкова артерія; 7 - шлунок; 8 -верхньогоризонтальний відділ дванадцятипалої кишки; 9 - гастродуоденальна артерія; 10 - ворітна вена; 11 -місце відходження міхурової артерії; 12 - загальна жовчна протока; 13 - міхурова протока.

Мал. 4.1. Топографія елементів гепатодуоденальної зв'язки і вхід (показано стрілкою) в порожнину малого сальника через сальниковий отвір:

1 - жовчний міхур; 2 - загальна печінкова протока; 3 - права і ліва гілки власної печінко- (мал. 4.1). По латеральному краю печінково-дванадцятипалої зв'язки, під гепатикохоле-дохом, розміщений вхід у порожнину малого сальника (вінсловів отвір).

4 - міхурова артерія; 5 - власна печінкова артерія; 6 - загальна печінкова артерія; 7 - шлунок; 8 -верхньогоризонтальний відділ дванадцятипалої кишки; 9 - гастродуоденальна артерія; 10 - ворітна вена; 11 -місце відходження міхурової артерії; 12 - загальна жовчна протока; 13 - міхурова протока. Стінка жовчного міхура складається із: слизової і серозної оболонок, фібромускулярного та субсерозного шарів. У ній розміщені також гілки міху-рової вени й артерії, які йдуть попереду і позаду даного органа, а також лімфатичні судини та нерви. Біля шийки міхура є лімфатичні вузли. Заглиблення, що утворюються через глибокі завороти слизової оболонки міхура між слабкими і розрізненими м'язовими волокнами, іноді доходять майже до серозного покриву органа (кармани Ашофа-Рокитанського). У них разом із жовчю може потрапляти інфекція, яка знаходиться там тривалий час і підтримує запальний процес. У ділянці шийки можливі дрібні жовчні протоки (ходи Люшка).

Жовчний міхур (vesica fellea) звичайно розміщується в повздовжній борозні нижньої поверхні печінки, 2/3 органа накрито очеревиною, 1/3 - печінкою. Він має грушоподібну форму, його об'єм становить 40-70 мл, довжина 68 см, діаметр - 3-4 см. У міхурі розрізняють: дно, тіло, шийку з бухтоподібним випинанням - кишенею Гартмана і міхурову протоку (ductus cysticus).

Сторінки: 1 2 3 

© Copyright 2010 www.web-of-med.ru. All Rights Reserved