Все про медицину

Роділи


Стінка жовчного міхура складається із: слизової і серозної оболонок, фібромускулярного та субсерозного шарів. У ній розміщені також гілки міху-рової вени й артерії, які йдуть попереду і позаду даного органа, а також лімфатичні судини та нерви. Біля шийки міхура є лімфатичні вузли. Заглиблення, що утворюються через глибокі завороти слизової оболонки міхура між слабкими і розрізненими м'язовими волокнами, іноді доходять майже до серозного покриву органа (кармани Ашофа-Рокитанського). У них разом із жовчю може потрапляти інфекція, яка знаходиться там тривалий час і підтримує запальний процес. У ділянці шийки можливі дрібні жовчні протоки (ходи Люшка). Слизова оболонка утворює численні складки (відомі як клапани Гейстера), які в ділянці шийки міхура і проксимальної частини міхурової протоки мають спіральну форму. В шийці органа біля входу в міхуро-ву протоку волокна гладко-м'язової мускулатури формують кільцеподібний сфінктер Люткенса, який може замикати вихід з міхура. Довжина міхурової протоки у середньому становить 3-7 см, діаметр - 3 мм.

Мал. 4.3. Варіації з'єднань жовчного міхура та його протоки з печінковою протокою.

Слизова оболонка утворює численні складки (відомі як клапани Гейстера), які в ділянці шийки міхура і проксимальної частини міхурової протоки мають спіральну форму. В шийці органа біля входу в міхуро-ву протоку волокна гладко-м'язової мускулатури формують кільцеподібний сфінктер Люткенса, який може замикати вихід з міхура. Довжина міхурової протоки у середньому становить 3-7 см, діаметр - 3 мм.

Розміри міхурової протоки, місце її відходження від жовчного міхура, напрям і характер впадання в печінкову протоку дуже варіабельні (мал. 4.3).

Найчастіше коротка міхурова протока впадає в загальну печінкову протоку на її латеральній поверхні під помірно гострим кутом.

Кровопостачання жовчного міхура здійснюється через міхурову артерію (a. cystica), яка у більшості випадків є гілкою правої печінкової артерії. Відомі численні варіанти відходження і розташування міхурової артерії (мал. 4.4).

Загальна печінкова та міхурова протоки і міхурова артерія утворюють так званий трикутник Кало (мал. 4.5). Лімфовідтік здійснюється в лімфатичні вузли воріт печінки, голівку підшлункової залози, потім - в аортальні лімфатичні вузли і звідти - в грудну протоку.

Іннервація жовчного міхура і позапечінкових жовчних шляхів відбувається за рахунок блукаючих і симпатичних нервів, а також гілок діафраг-мального нерва. Гілки сонячного сплетення, обвиваючи печінкову артерію, утворюють печінкове сплетення. Особливо виражена нервова мережа у ділянках шийки жовчного міхура і його протоки, дистального кінця холедоха і сфінктера Одді.

Мал. 4.4. Варіанти відходження і розташування міхурової артерії.Функція жовчного міхура полягає у накопиченні жовчі, концентрування якої в 6-10 разів більше, ніж у протоках. Жовч, витікаючи з печінки, має світло-золотисто-жовтий колір, прозора, нейтральної або трохи лужної реакції, питома її вага - 1010. Вона складається з води (97 %), жовчних солей (1-2%), пігментів, холестерину, жирних кислот, лецитину та інших речовин (1 %). Жовч необхідна для зміни шлункового травлення на кишкове, стимуляції моторики кишечника, емульгування жирів, активації функції підшлункової залози і процесів кишкового травлення, всмоктування вітаміну К з кишечника, забезпечення проміжного обміну речовин. Концентрація її у жовчному міхурі відбувається за рахунок всмоктування води та електролітів.

Сторінки: 1 2 3 

© Copyright 2010 www.web-of-med.ru. All Rights Reserved