Ускладнення ран та процесу їх загоєнняМатеріали / Ускладнення ран та процесу їх загоєнняСторінка 1
Ускладнення ран численні і зустрічаються на різних етапах перебігу їх. Вони бувають місцевими та загальни
ми. Найчастіше спостерігаються ускладнення інфекційного характеру. Нерідко також бувають ускладнення рубцево-дистрофічного походження в зоні розташування рани — гіпертрофічні та келоїдні рубці, рубцеві обмеження (контрактури) рухів, рубцеві грижі та діастази на грунті атрофії м'язів, трофічні виразки та рідко — пухлини. Інфекція переважно має характер місцевої гнійної, рідше — гнильної (гнійне та гнильне запалення) і набагато рідше — анаеробної, спо-ротворчої (газова гангрена та флегмона) та специфічної (правець, дифтерія). Збудниками перших двох форм — гнійної та гнильної — є стафілококи та стрептококи, кишкова паличка, протей, синьогнійна паличка та анаеробні неспоротворчі клостридії — бактероїди тощо.
Загальна ранова інфекція має перебіг головним чином гострої специфічної токсикоінфекції (правець, сказ) та неспецифічної гнійної — сепсис (гострий та хронічний з рановим виснаженням).
Як місцеві, так і загальні інфекційні ускладнення ран (сепсис) можуть призводити як до зовнішньої кровотечі з них унаслідок арозії судин, так і до внутрішньої (у порожнину травного каналу та внутрішньотка-нинні крововиливи), а також тром-боемболічних захворювань. Геморагічні та тромбоемболічні синдроми виникають головним чином унаслідок порушення коагуляції крові під впливом інфекції. Інфекційні ускладнення звичайно виникають у ранах випадкових. Але вони часто (у 10 %) спостерігаються і в операційних ранах — як чистих (рідко), так і забруднених.
Для розвитку в тканинах здорової людини місцевої гнійної інфекції мікробна маса повинна складати не менше ніж Ю'на 1 г тканини. Але в більшості випадків інфекції рани мікробна контамінація менша, а розвитку інфекції сприяли якісь допоміжні чинники або умови. Такими місцевими умовами є насамперед порушення кровообігу тканин у зоні рани, яке спостерігається при багатьох ранах і особливо при ранах з великою зоною пошкодження (нанесені тупими предметами тощо). Кровообіг у рані порушується внаслідок як пошкодження судин, так і їх тромбозу та стискання при запальному набряці. Порушення кровообігу буває й при чистих операційних ранах і може бути наслідком або травматичного доступу (недостатній розріз і надмірне розтягування рани металевими гачками, що зумовлює пошкодження тканин і тромбоз судин), або розчавлювання тканин затискачами, які грубо накладаються із захопленням великої маси тканин, або дуже щільного зашивання рани і накладання густо швів дуже близько від краю рани. В експериментах на тваринах доведено, що у разі щільного ушивання рани для розвитку інфекції в ній замість 10'6 мікробних тіл за нормального кровообігу в тканинах достатньо 102 на 1 г тканини. Сильне порушення кровообігу спричинює також зашивання рани з великим натягом та зловживання електрокоагуляцією з метою гемостазу. Розвитку інфекції сприяють також загальна анемія, гіпопротеїнемія (зниження імунологічного захисту тканин і організму в цілому, який пов'язаний з білковими сполуками), гіповітаміноз, особливо дефіцит вітаміну С, хвороби обміну речовин (цукровий діабет), імунодефіцитні стани, деякі ендокринні хвороби (синдром та хвороба Іценка—Кушінга), штучний гіпер-кортицизм (при лікуванні бронхіальної астми та колагенозів). Дуже велику роль у розвитку місцевої (як гнійної, так і анаеробної) інфекції відіграє, крім порушення кровообігу в рані, також наявність у ній великої кількості мертвих тканин та закритих, погано вентильованих кишень і каналів, що перешкоджає доступу туди кисню. Мікробні асоціації аеробів з анаеробами в таких умовах взаємно підсилюють один одного, зокрема аероби, поглинаючи кисень, роблять середовище ще більш анаеробним, сприяючи таким чином розвитку анаеробної інфекції.