Ускладнення ран та процесу їх загоєнняМатеріали / Ускладнення ран та процесу їх загоєнняСторінка 4
Головними рисами сучасної хірургії є органозберігання та фізіологічний характер операцій. Для досягнення максимального фізіологічного та естетичного (косметичного) наслідку операції дуже важливе значення мають правильне, анатомічне розташування операційних ран, а також проведення хірургічної обробки випадкових ран. Розрізи під час операції (а також у міру можливості під час хірургічної обробки ран) мають іти паралельно до ліній натягу шкіри, тобто впродовж (чи під гострим кутом) еластичних елементів шкіри та м'язових волокон. Це так звані нормальні, або фізіологічні, розрізи, які мають переважно поперечний чи косо-поперечний напрямок стосовно довгої осі тулуба. Ці розрізи треба намагатися проводити по природних складках шкіри, в яких вони ховаються (камуфляж), або на межі з волосяним покривом тощо.
Визначенню ліній натягу шкіри (ліній Лангера) допомагає напрямок складок, зморшок шкіри при гримасах (обличчя), згинанні шиї, кінцівок тулуба. З цією метою беруть шкіру з підшкірною основою пальцями (максимальна за величиною і найбільш легко утворювана складка, її вісь відповідає лінії шкіри цієї ділянки).
Завдання хірургії в лікуванні ран полягає у відведенні чи зменшенні загрози, яку складає рана для організму. Передусім намагаються зменшити біль, зупинити кровотечу, запобігти системним розладам (шок та ін.) та можливим подальшим інфекційним ускладненням, а також усунути наслідки поранення, тобто домогтися загоєння рани. Загоєння рани відбувається завдяки здатності живого організму до регенерації деяких тканин, насамперед сполучної та епітелію, внаслідок чого або відновлюється попередня структура тканини, або (частіше) ранові дефекти в тканинах заповнюються сполучнотканинними "латками", які органічно зливаються з краями навколо дефекту (репарація).
Оскільки штучно ми поки що не можемо зумовити регенерацію та керувати цим процесом, лікування рани полягає в санації та запобіганні її ускладненням, створенні оптимальних умов для прояву власних сил організму (природи), спрямованих на гоєння рани.
Головними умовами загоювання рани є забезпечення нормального кровообігу в організмі, зокрема в зоні рани, тобто достатнє постачання крові та кисню тканинам, а також нормалізація обміну речовин. Адже поранення дуже часто супроводжується значним порушенням загального і місцевого кровообігу та обміну.