Тріщина прямої кишкиСторінка 1
Трішина прямої кишки - хвороба, яка менш поширена за частотою серед проктологічних захворювань і посідає гідне місце після геморою та парапроктиту. Хворіють переважно в середньому віці (20-60 років, частіше (60-70 %) - жінки.
Етіологія і патогенез
Причини виникнення трішини різноманітні. Існують такі теорії її утворення: механічна, інфекційна, нервово-рефлекторна.
Механічна теорія
пояснює виникнення трішини пошкодженням слизової оболонки анального каналу твердими предметами, шо можуть міститися в калових масах (кісткою, кісточками фруктів, лушпинням соняшникового насіння і т. ін.).
Безпосередньою причиною розриву слизової оболонки найчастіше бувають запори. Менше значення мають пронос, інструментальне дослідження прямої кишки, пологи і загальне фізичне напруження.
Інфекційна теорія
пояснює виникнення трішини інфекцією в анальних залозах. Запальний процес призводить до фіброзу навколозалозистих тканин і зменшення їх еластичності. Розкриття і прорив абсцесів на поверхню слизової оболонки дають початок утворенню анальної трішини. У деяких хворих можна діагностувати супровідний криптит. Запаленою виявляється крипта над трішиною.
Нервово-рефлекторна теорія
великого значення в патогенезі анальної трішини надає невриту. Це підтверджується гістологічними дослідженнями анальної трішини, в якій виявляють виражені зміни нервових волокон.
Істотну роль у виникненні трішини заднього проходу відводять свербежу в задньому проході, кондиломам, проктиту. Із захворювань товстої кишки утворенню трішини сприяють як гострі коліти, проктосигмоїдит, так і хронічні коліти, шо супроводжуються запорами.
Розмішується трішина частіше (90-92 %) в ділянці задньої злуки на 6 годині за циферблатом годинника, дуже рідко (до 1 % у чоловіків, до 8 % у жінок) - передньої. Трішина завжди має повздовжній напрямок і в звичайних умовах при нормальному тонусі сфінктера ховається між шкірними складками в ділянці заднього проходу. її краї спадаються - тріщина не зяє. При тривалому перебізі біля зовнішнього кінця тріщини з'являється шкірна складка з підритими краями, яку називають пограничним горбиком. Другий такий горбик менших розмірів іноді облямовує зверху внутрішній кінець тріщини.
Довжина тріщини становить у середньому 1 см, ширина - 1-2 мм. В окремих випадках довжина може досягати 2 см, а ширина - до 0,3-0,5 см. Глибина не перевищує 2-3 мм. Іноді буває не одна, а дві тріщини. Тоді говорять про тріщини, що "цілуються". Останні зустрічаються рідко.
Клініка
Клінічна картина тріщини заднього проходу досить характерна. Уже на основі одного анамнезу можна встановити точний діагноз. Відома клінічна тріада: біль, спазм, кровотеча. Переважає больовий синдром. Супровідним синдромом є стійкі запори. Поява першого болю зазвичай пов'язана з виходом щільної, великої калової пробки. Хворі говорять, що вони відчували, як у них у момент проходження через задній прохід щільного калу щось "тріснуло" і виник сильний біль.
Кров у калі з'являється рідше і в невеликій кількості. Іноді вона у вигляді вузької смужки зафарбовує з одного боку калові маси.
Біль завжди виникає при тріщині й залежить від спазму сфінктера. Він має різний характер за часом появи, силою і тривалістю. Початок болю пов'язаний з актом дефекації. Одні хворі саме при цьому акті відчувають найсильніший біль, інші - після нього. Гострота болю різна. Іноді маленька тріщина приносить хворому великі страждання, а стара змозоліла - викликає незначний біль.
Характер та іррадіація болю можуть бути різними. Зазвичай це біль гострий, постійний або нападоподібний, ріжучий, колючий. Іррадіює він у промежину, статеві органи, сечовий міхур, поперек, ноги тощо. У жінок можуть спостерігатися явища дисменореї та аменореї. Така іррадіація болю зумовлює встановлення неправильного діагнозу.
Рідко анальна тріщина ускладнюється утворенням нориці, що відкривається на її дні. Нориця розміщується по середній лінії, проходить під шкірою назовні й залишається неповною. Поява гною при розведенні анальних складок - симптом "ускладнення тріщини норицею".
Діагностика
При дослідженні пальцем заднього проходу і прямої кишки відчувається помітний опір з боку сфінктера. Палець насилу може бути введений у задньо прохідний отвір через скорочений сфінктер. Останній відчувається у вигляді пружного, хрящової щільності кільця, що не піддається розтисненню. У деяких хворих виявляють пектеноз, який перешкоджає розслабленню сфінктера, посилює запори і підтримує венозний застій.