Тромбофлебіт нижніх кінцівокКниги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Захворювання вен нижніх кінцівок / Тромбофлебіт нижніх кінцівокСторінка 4
Прямі й непрямі антикоагулянти не можуть розчинити тромби, вони тільки попереджують поширення тромбозу. Лікування антикоагулянтами потрібно проводити лише при гіперпротромбінемії і з метою профілактики рет-ромбозу після тромбектомії з устя глибоких вен.
Необхідно точно дозувати антикоагулянти і строго слідкувати за згортанням крові. Орієнтовно коригувати дозування антикоагулянтів можна за результатами часу згортання і протромбінового індексу.
У лікуванні тромбофлебіту з успіхом використовують реопірин, аспірин, троксевазин, глівенол, діовенор, теонікол й інші протизапальні та антиалергічні
препарати (димедрол, супрастин, тавегіл). Ефективним є внутрішньовенне введення нікотинової кислоти по 5-10 мл 2 рази на день.
Замість внутрішньовенних введень призначають ніковерин або нікошпан всередину. Нікотинова кислота знижує згортання крові, активізує фібриноліз, прискорює кровотік. Папаверин, но-шпа, андекалін, компламін й інші знімають вторинний спазм артерій і покращують мікроциркуляцію. Розсмоктування тромбів прискорюють компреси з гепариновою, гепароїдною, бутадіоновою мазями, маззю Вигпневського.
У консервативному лікуванні тромбофлебіту важливе місце займає фізіотерапія. Найбільш ефективними є: УВЧ, повздовжня діатермія, електрофорез трипсину, хімопсину, йодиду калію, гепарину й інших препаратів. Позитивний вплив мають теплові процедури, солюкс. Фізіотерапевтичні процедури сприяють розширенню артерій, покращують гемодинаміку кінцівки, прискорюють резорбцію інфільтратів і тромбів.
Гострий тромбоз глибоких вен
Гострий тромбоз глибоких вен - це гостре сегментарне або тотальне захворювання глибоких вен, що супороводжується запаленням, тромбозом і реактивним спазмом їх.
Етіологія і патогенез
Причинами тромбозів глибоких вен нижніх кінцівок є в більшості випадків гінекологічні й хірургічні операції, пологи, травми. Небезпека розвитку гострого тромбозу в даної категорії хворих обумовлена зміною біохімізму крові в бік гіперкоагуляції у зв'язку з операційною травмою, інфекцією, що приєдналася, і тривалим перебуванням пацієнта в ліжку. Найбільш виражені зміни в згортувальній і антизгортувальній системах крові спостерігаються на 5-7 добу післяопераційного періоду. На другому місці за частотою - уроджені й набуті зміни в просвіті магістральних вен (перетинки, злуки), здавлювання судин пухлинами, запальними інфільтратами, вагітною маткою, правою загальною клубовою артерією, сухожиллями м'язів, аневризмами. Нерідко причинами гострих тромбозів глибоких вен є різні інфекційні захворювання, серед яких особливе місце займають грип, пневмонія, ангіна.
Окрему групу складають гострі венозні тромбози, які виникають у хворих із злоякісними новоутвореннями в різних органах і системах у зв'язку з тим, що їх розвиток супроводжується великими змінами в згортувальній і антизгортувальній системах крові зі схильністю до гіперкоагуляції. Тому одним з найбільш частих ускладнень злоякісних пухлин є розвиток венозного тромбозу, особливо в місцях локальної компресії, обумовленої тиском первинного вогнища або метастатичного вузла.
За частотою уражень перше місце займають глибокі вени гомілки, потім -ізольовані ураження здухвинно-стегнового сегмента і нижньої порожнистої вени.
Гострі венозні тромбози розвиваються у хворих різних вікових груп, однак практично не зустрічаються у дітей раннього і молодшого віку. Особливо піддаються їм люди похилого віку, хворі з атеросклерозом та іншими серцево-судинними, хронічними й алергічними захворюваннями. У нормі по глибоких венах нижніх кінцівок відтікає 85-90 % венозної крові, по поверхневих - тільки 10-15 %. При гострому тромбозі глибоких вен ці співвідношення різко змінюються і венозний відтік крові переходить на поверхневі й кому-нікантні вени, які компенсаторно розширюються, змінюється швидкість кровотоку в них, виникає їх клапанна недостатність.