ТканиниМатеріали / ТканиниСторінка 7
Посмугована м’язева тканину утворюється із мезодерми. Із неї побудовані м’язи скелетні, рота, язика, глотки, гортані, верхня частина стравоходу, діафрагми, мімічні, зовнішнього відхідникового сфінктра. Скорочується довільно. Побудована із волокон симпластичної будови.
Є смугасті м’язи білі (повільні) і червоні (швидкі). Це від міоглобіну, який забезпечує м’яз О2.
М’язеве волокно має L від кількох мм до 10-12 см. Має форму циліндра.
Волокно вкрите оболонкою - сарколемою, яка має власне оболонку м’язевого волокна (цитоплазматична мембрана) і сітку колагенових волокон, які щільним шаром вкривають м’язеве волокно. Волокно має багато ядер, розташованих під сарколемою, і мітохондрій (саркосом). Саркосом більше у волокнах, які мають велику рухливу активність.
Основним компонентом м’язевих волокон є міофібрили - пучки безперернвих волокон, які ідуть від одного кінця волокна до другого паралельно осі волокна. Міофібрили складаються із товстих (міозин) і тонких (актин) протофібрил. Вони частково перекриваються. Функціональною одиницею міофібрили є саркомер - ділянка між двома смужками Z (телофрагми). Z смужка - це мембрана до якої прикріплюються молекули актину.
Скорочення м’яза здійснюється завдяки руху (ковзанню) молекул актину і міозину однієї по відношенні до іншої.
Особливе місце займає серцевий м’яз. У ньому між м’язевими волокнами є анастомози. М’язеве “волокно” у цьому м’язі складене із клітин. Вставні пластинки (межі сусідніх клітин) пересікають м’язеві волокна. В пластинках закінчуються міофібрили клітин, тобто міофібрили однієї клітини не проникають у сусідню. Кожна м’язева клітина також має сарколему, сарко- плазму з міофібрилами і ядром в центрі. Міофібрили мають смугастість як і у скелетних м’язів і розташовуються рідко по під краєм клітини. По анастомозам вони переходять із одного “волокна” в інше. Такий вузькопет-листий синцитій сприяє повному і сильному скороченню серця.
У клітинах багато мітохондрій. Кожне “волокно” оточене тонковолокнистою сполучною тканиною з кровоносними судинами.
Нервова тканина розвивається із ектодерми і складається із двох компонентів - нервових клітин і нейроглії.
Нейроглія здійснює опірну, трофічну, секреторну і захисну функції. Є два типи нейроглії: макро- і мікроглія.
Макроглія (утворюється із ектодерми) поділяється на епендиму, астроглію і олігодендроглію.
Епендима вистилає спинномозковий канал, шлуночки мозку. Крім вистилки бере участь в утворенні спинномозкої рідини.
Астроглія - утворює опірний апарат центральної нервової системи. У клітинах багато мітохонджрій, що свідчить про їх участь у обмінних процесах.
Олігоденроглія - утворює оболонки нервових волокон, входить до складу рухових і чутливих нервових закінчень. Здійснює трофіку нейронів, що оточує, отримуючи поживні речовини від кровоносних капілярів. Мають значення в проведенні нервових імпульсів.
Мікроглія (утворюється із мезенхіми) складається із рухливих відростчастих клітин, які виконують фагоцитарну функцію.
Нервові клітини складаються із тіла та відростків. Розрізняють два типи відросткі: короткі - дендрити та довгий - аксон. Довжина відростків дуже варіює - від кількох мікронів до 1,5 м.
Характерною ознакою нервових клітин є наявність у специфічних структур - речовина Нісля і нейрофібрили. Тільця Нісля свідчать про здатність нервових клітин синтезувати білки. Нейрофібрили розташовуються у тілі клітини у вигляді сітки, а у відростках правильними рядами.
За характером розташування відростків нервові клітини поділяють на уніполярні, біполярні, мультиполярні та псевдоуніполярні. У уніполярних є один (як правило довгий) відросток. У біполярних їх два, або бильше, але вони розташовані на двох полюсах. У мультиполярних нейронів відростків багато і великий за розмірами може не відрізнятися від малих. У псевдоуніполярного нейрона є лише аксон, який ділиться на два - один іде на периферію, а інший до ц.н.с.