Лікарські помилки та їх наслідкиКниги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Лікарські помилки в хірургії / Лікарські помилки та їх наслідкиСторінка 4
10) Захоплення різноманітними спеціальними методами дослідження без надання уваги клінічному мисленню - причина, яка все частіше заявляє про себе в останні роки. Саме по собі застосування сучасних технологій у медичній практиці є прогресивним, воно відкриває нові діагностичні можливості, змінюючи саму ідеологію діагностичного та лікувального процесів. Але в цих процесах є реальні небажані моменти, які залежать тільки від лікаря. По-перше, необгрунтоване призначення хворому всіх можливих у даній клініці досліджень. По-друге, призначаючи інвазивні, потенційно небезпечні для життя хворого методи (зондування порожнини серця, ангіографію, лапароскопію і т. ін.), лікар не завжди замислюється над можливістю їх заміни більш безпечними. Нарешті, стали з'являтися фахівці нової формації - своєрідні "комп'ютеризовані медики", які спираються у своїх судженнях лише на дані "машинного" дослідження. А.Ф. Білібін, виступаючи на Першій всесоюзній конференції з проблем медичної деонтології (1969), сказав: "Найбільше пригнічує те, що розвиток техніки не збігається з розвитком емоційної культури лікаря. Техніка в наш час отримує овації, ми не проти цього, але ми б хотіли, щоб овації одержувала також загальна культура лікаря". Таким чином, ідеться не про ігнорування техніки, а про те, що, захоплюючись технікою, лікар утратить уміння керувати своїм клінічним мисленням. Прочитайте, колего, ще раз ці слова і замисліться над їх актуальністю саме сьогодні!
Умови, які сприяють лікарським помилкам
1. Екстремальні ситуації, які потребують миттєвих рішень. Давно помічено, що більша частина інтраопераційних прорахунків виникає в кри-
тичних ситуаціях (раптова профузна кровотеча, зупинка серцевої діяльності й т. ін.). Отже, чим складніша ситуація, тим спокійнішим, упевненішнм, стри-манішим повинен бути хірург.
2. Втомлюваність хірурга, потік складних операцій також можуть призводити до помилок. Хірург повинен про це пам'ятати, концентруючи свої увагу та силу в такі моменти. Час після нічного чергування - не найкращий для проведення операції.
3. Вимушена необхідність виконувати роботу, не характерну для основної спеціальності. На жаль, відсутність потрібного фахівця (акушера-гінеколога, дитячого хірурга, тощо) й ургентність ситуації часто змушують хірурга проводити ту чи іншу операцію (ампутацію матки при профузній кровотечі, кесарів розтин, трахеотомію в новонародженого і т. ін.). Швидка підготовка до незвичайної операції (план, методика) і максимальна зібраність допоможуть з честю вийти із складної ситуації. Але оптимальним варіантом є виклик спеціаліста.
Аналіз лікарських помилок
Аналіз лікарських помилок - обов'язкова умова скорочення їх кількості. Відомий австрійський хірург Т. Більрот відмітив: "Тільки слабкі духом, хвастовиті балакуни бояться відкрито визнати допущені ними помилки. Хто відчуває в собі силу зробити краще, той не відчуває страху перед визнанням своєї помилки".
Для попередження діагностичних помилок необхідно:
1. Уважно ставитися до будь-якої скарги хворого.
2. Методично й послідовно збирати анамнез життя і захворювання, з'ясовувати причини виникнення недуги.
3. Методично й послідовно проводити клінічне обстеження хворого, використовувати допоміжні методи обстеження, ретельно та критично оцінювати їх.
4. В усіх незрозумілих і сумнівних випадках вдаватся до консультації більш досвідчених колег і до лікарських консиліумів.
5. Аналіз повинен бути постійним, він не може зводитися до квартальних чи річних звітів або обмежуватися клініко-анатомічними конференціями. Краще практикувати розбір допущеної помилки на ранковій конференції наступного дня.
6. Метою аналізу лікарської помилки повинен бути не пошук і покарання винного, а з'ясування причини допущеної помилки, шляхи її попередження. Але дуже часто аналіз помилки замінюють пошуком (а іноді й "призначенням") та покаранням винного, зберігаючи тим самим умови повторювання тієї самої помилки в майбутньому.