Синдром тривалого стиснення

Матеріали / Синдром тривалого стиснення

Сторінка 2

2) гострої ниркової недостатності (з 3-ї по 9—12-ту добу). У цей період за­гальний стан хворих дещо поліпшуєть­ся. Поступово зменшуються біль і на­бряк уражених ділянок. Артеріальний тиск нормальний або дещо підвище­ний, температура тіла — від 37,5 до 38,5 °С. Пульс відповідає температурі. Поступово наростають ознаки гострої ниркової недостатності, які на 5-ту — 7-му добу мають уже виражений харак­тер. Поступово зменшується діурез, у сечі збільшується кількість сечовини. Смерть може настати на 8-му — 12-ту добу. На розвиток гострої ниркової недостатності і ступінь вираження її клінічних проявів впливає не стільки тривалість перебування потерпілого під завалом, скільки тривалість інтервалу з моменту звільнення від стискання до проведення хірургічного втручання;

3) пізній (з 9—12-ї доби до кінця другого місяця). Місцеві зміни пере­важають над загальними. Поступове відновлення чутливості супроводжуєть­ся посиленням болю. За наявності рани з неї випинаються некротизовані м'я­зи. Інколи спостерігається гангрена дистальних відділів кінцівки.

Після затихання гострих проявів за сприятливого перебігу захворювання залишаються атрофія м'язів, контрак­тура і тугорухомість у суглобах. Ще три­валий час спостерігається анемія.

Що стосується місцевих змін, о деякі автори виділяють такі основні їх форми: гангренозну, набрякову і зміша­ну. Найтяжчою є гангренозна форма, яка характеризується такими ознаками:

наявність на шкірі пошкодженого сег­мента чіткої лінії демаркації, яка зви­чайно відповідає топографії стискання тканин краєм травмівного предмета. Шкіра дистального відділу кінцівки холодна і зморщена, з ділянками пору­шення цілості епідермісу і стійкими вдав­леннями м'яких тканин у вигляді про­лежнів. Усі види чутливості втрачені. Проксимальніше вщ демаркаційної лінії спостерігається гіпертермія шкіри з рель­єфним набряком м'яких тканин. Ступінь вираженості цього синдрому залежить від тривалості стиснення і маси предме­та, що завдав травми. Рухи в суглобах відсутні. За тривалого стиснення відбу­вається муміфікація тканин.

У разі набрякової форми, яка буває частіше за гангренозну, можливі рівно­мірне збільшення сегмента кінцівки в об'ємі, зникнення звичних контурів кісткових орієнтирів, підшкірна осно­ва стає щільною, пульсація магістраль­них судин на периферії не визначаєть­ся. Шкіра волярних поверхонь кистей і стоп набуває жовтого відтінку. Больо­ва чутливість шкіри знижена.

Одним із місцевих проявів набряко­вої форми СТС є поява щільного на­бряку тканин, блідість шкіри. Загаль­ний стан хворих не викликає тривоги.

Клінічна картина змішаної форми СТС характеризується ознаками повер­хневої ішемії тканин і наявністю по­мірного набряку пошкодженого сегмен­та. Ці зміни з'являються у перші 6— 12 год після декомпресії. Пізніше на шкірі з'являються пухирі.

За тяжкістю клінічних проявів ви­різняють чотири форми СТС:

1) дуже тяжка — розвивається у разі стиснення обох нижніх кінцівок протя­гом 6 год і більше. Смерть настає у першу або на другу добу після травми;