Сепсис новонародженихСторінка 1
Сепсис
– генералізоване інфекційне захворю-вання, яке виникає у зв’язку з наявністю в організмі місцевого інфекційно-запального процесу, характе-ризується інтенсивною бактеріємією, тяжкою інток-сикацією і метастатичними септичними вогнищами гематогенного генезу.
Етіологія.
Основними збудниками є кишкова паличка, стрептокок, синьогнійна паличка, стафіло-кок, клебсієла, лістерії, гемофільна паличка та ін.
Джерелом інфікування є медичний персонал, матері, хворі новонароджені, медичний інструмен-тарій, предмети догляду. Вхідні ворота: пупкова ранка, шкіра, слизові оболонки, легені та ін.
Патогенез.
Розвиток сепсису зумовлюють два чинники: вірулентність мікроорганізму і реактивність макроорганізму. Незріла система імунітету та недо-сконалість неспецифічного захисту дає можливість інфекції проникнути в організм, розмножуватись, і виділяти токсичні речовини, ферменти захисту та агресії. Виникає бактеріємія, яка викликає спазм і парез судин, мікротромбоз, порушення мікроцирку-ляції з тяжкими ураженнями всіх органів і систем: гостра серцево-судинна недостатність, ішемія ни-рок аж до кортикального некрозу і гострої ниркової недостатності, нейротоксикоз, гостра надниркова недостатність, інтерстиціальна пневмонія, диспеп-сичний синдром, збільшення печінки і порушення її функцій. Виникає токсико-септичний шок. Потім в другій фазі формуються гематогенні септичні вог-нища в різних органах: легені, ЦНС, кістки (остеомі-єліт), печінка, селезінка, серце тощо.
Класифікація.
За часом інфікування: антената-льний, інтранатальний, неонатальний.
За етіологією: стрептококовий, стафілококовий, синьогнійний, клебсієльозний та інші.
За вхідними воротами: пупковий, шкірний, леге-невий, отогенний, критіогенний (нез’ясовані вхідні ворота).
За формою: септицемія, септикопіємія.
За перебігом: блискавичний, гострий, підгострий, затяжний.
Антенатальний та інтранатальний сепсис є ран-нім (перші 72 години життя), а неонатальний – піз-нім (після 72 годин життя).
Клінічні прояви.
Провісники хвороби: пізнє від-падання пупкового залишку, млявість, адинамія, зри-гування, зменшення маси тіла. Ознаки генераліза-ції: гіпертермія або гіпотермія, гіпорефлексія, сіру-вате забарвлення шкірного покриву, тяжкий стан дитини. Посилюються зригування, з’являється блю-вання, анорексія, нестійкі випорожнення. Тони сер-ця ослаблені, тахікардія, анурія, приступи асфіксії. Можуть з’являтися геморагії, ознаки ДВЗ-синдрому, жовтушність шкірних покривів. В першій фазі (сеп-тицемія) септичного процесу дитина може загинути від гострої серцево-судинної недостатності, нейро-токсикозу, гострої ниркової або надниркової недо-статності. В другій фазі приєднуються ознаки мета-статичних гнійних вогнищ.
Гострий
остеомієліт
Гострий остеомієліт
найчастіше локалізуєть-ся в стегновій, плечовій і великогомілковій кістках. Дитина береже кінцівку. Якщо процес локалізуєть-ся у верхньому епіфізі плеча, це нагадує параліч Ерба, проте на відміну від останнього симптоми з’яв-ляються на 4-5-й день або пізніше. Приєднується місцева пастозність, набряк, гіперемія, болючість під час пальпації. Потім з’являються ознаки артриту. Показане рентгенологічне дослідження.
Гнійний
менінгіт
Гнійний менінгіт
виникає у 10-12 % дітей з се-псисом. Характерна загальна інтоксикація і типові для менінгіту симптоми (гіперестезія шкіри, скрику-вання, напруженість і вибухання тім’ячка, судоми, судомне посіпування м’язів, ригідність). Типові ме-нінгеальні ознаки (Керніга, Брудзинського та ін.) для новонароджених дітей не інформативні. Головним діагностичним методом є люмбальна пункція та об-стеження спинномозкової рідини (підвищений цитоз, збільшення білка, каламутність).