Кропив'янка та еритемиСторінка 4
Лікування
основної хвороби плюс симптоматична терапія.
АНГІОНЕВРОТИЧНИЙ НАБРЯК (OEDEMA ANGIONEUROTICUM)
Цей набряк (набряк Квінке) може бути спричинений тими ж чинниками, що і кропив' янка. Може розвиватись самостійно або поєднуватись із кропив'янкою. Раптово виникає значний обмежений набряк певної ділянки шкіри і підшкірної клітковини чи слизових оболонок: обличчя (губи, щоки, повіки, ділянка орбіт), статевих органів, в ділянці суглобів і, що особливо небезпечно для дітей, — набряк гортані, який може спричинити асфіксію. Він щільно-еластичний, шкіра нормального кольору, бліда чи злегка рожева, напружена, ямка при натискуванні не залишається. Виникають суб'єктивні відчуття (напруження, печіння, іноді незначна сверблячка), які, проте, можуть бути відсутніми. Тривалість набряку від кількох годин до 1-2 днів, зникає безслідно, може рецидивувати. Ще виділяють спадковий ангіоневро-тичний набряк, обумовлений низьким рівнем в крові С4 компонента комплементу. Лікування
таке ж, як і при кропив' янці.
Періодичний набряк Квінке з еозинофілією.
Характерними для нього є тяжкий ангіоневротичний набряк, кропив'янка, яка супроводжується вираженою сверблячкою і захоплює обличчя, шию, кінцівки і тулуб.
Хвороба супроводжується гарячкою і значним збільшенням ваги (на 10-18 %) внаслідок затримки води. Тривалість 7-10 днів. Внутрішні органи не уражаються, високий лейкоцитоз і еозинофілія (60-80 %). Чим тяжчий стан хворих, тим істотніші зміни лабораторних показників. Сімейний анамнез не обтяжений, лікування — стероїди, антигіс-тамінні препарати.
Прогноз
сприятливий.
ЕРИТЕМА БАГАТОФОРМНА (ERYTHEMA MULTIFORME)
Еритема багатоформна небульозна
Етіологія
точно не з'ясована. Розрізняють інфекційно-токсичну та інфекційно-алергійну форми (до 93 % всіх випадків), останню називають ще ідіопатичною.
Крім того, виділяють ще «малу» форму (тип Гебра), спричинену вірусною чи мікоплазмовою інфекцією. Еритему можуть спричинити ліки (сульфаніламіди, фенітоїн, барбітурати, фенілбузатон, пеніциліни, алопуринол).
Клініка
варіабельна. Виділяють плямисту, папульозну, везикульо-зну форми. Можливі комбінації: плямисто-папульозна, папульозно-ве-зикульозна. Характерна локалізація висипки: тильна поверхня кистей і ступень, долонь, передпліччя, розгинальна поверхня гомілок, лікті, коліна, рідше — обличчя, шия, тулуб. Іноді уражаються тільки кисті, слизові губ і порожнини рота. Коли ураження локалізуються переважно навколо природних отворів (рот, очі, анус, геніталії), то хворобу називають плюриорифіційним ерозивним ектодермозом.
У випадках з переважним ураженням слизової оболонки рота і поодинокими елементами на шкірі вживають назву дерматостоматит Ба-дера.
Висипка характеризується симетричністю, суб'єктивно — відчуттям печіння, сверблячки, на слизових оболонках — болючістю. На шкірі з'являються соковиті темно-червоні плями чи папули діаметром від кількох міліметрів до кількох сантиметрів, у центрі яких
ціанотичний відтінок, іноді невелике западання чи везикула, а периферія елементів висипки залишається яскраво-червоною, утворюючи кільце. Іноді елементи мають вигляд концентричних кілець, нагадуючи мішень, схильні до злиття і утворення поліциклічних бляшок (фото 94, 95). Висипка з'являється нападоподібно впродовж перших днів хвороби і регресує протягом 1-2 тижнів, іноді залишаючи тимчасову пігментацію. Водночас може бути гарячка, нездужання, головний біль. Характерна сезонність (весна, осінь) і схильність до рецидивів, іноді впродовж років.