Все про медицину

Роділи


Характерні патогістологічні зміни

— некроз епідермісу з наступним його відшаруванням на межі між епідермісом і дермою. При гістологічному дослідженні відшарованого епідермісу виявляють кубоподібні клітини з великим ядром. При синдромі Лайєлла, на відміну від опіків, не уражається дерма і тому одужання настає навіть при 60 % ураження шкіри, якщо немає серйозних ускладнень з боку внутрішніх органів. В интернет магазине чехол для sony xperia z3 недорого.

Можливі ускладнення:

агранулоцитоз, панцитопенія, пневмонії, абсцеси легень, випадання волосся, відшарування нігтів, крововиливи у внутрішні органи тощо.

Критерії діагностики:

- вживання ліків, вплив хімікатів;

- болючість ураженої і неураженої шкіри;

- позитивні симптоми Нікольського і «мокрої білизни»;

- анеозинофілія (інші зміни крові нехарактерні, може бути лейкоцитоз, прискорення ШОЕ).

Принципи лікування:

- госпіталізація в реанімаційне відділення, виявити та припинити вживання підозрілих ліків;

- парентерально — кортикостероїди в перерахунку на преднізолон 40-200 мг на добу, залежно від стану хворого, в особливо тяжких випадках — пульс-терапія кортикостероїдами (преднізолон 20-30 мг/ кг маси тіла на добу внутрішньовенно крапельно впродовж кількох днів з наступним різким зниженням дози), внутрішньовенні інфузії пентоксифіліну у ранній стадії хвороби;

- підтримання водного, електролітного і білкового балансу (до 2 л рідини на добу в тяжких випадках);

- боротьба з гіперпірексією, якщо вона є;

- симптоматична терапія (протеолітичні ферменти, антигістамінні препарати, антибіотики, серцеві засоби тощо);

- ретельний догляд за хворим (тепло, асептика).

Прогноз.

Смертність сягає 30-70 %, залежно від тяжкості перебігу, своєчасної діагностики, раціональної терапії.

Профілактика.

Уникати поліпрагмазії (одночасного призначення багатьох ліків), добре збирати алергологічний анамнез, при дерматитах із порушенням загального стану застосовувати кортикостероїди, не чекаючи погіршення стану, хворим слід повідомляти про підвищену чутливість до певних ліків.

ВУЗЛУВАТА ЕРИТЕМА (ERYTHEMA NODOSUM)

Етіологія і патогенез.

Це поліетіологічний синдром, який трапляється у практиці багатьох фахівців і має дві клінічні форми: ідіопа-тичну і симптоматичну. Деякі дослідники висловлюють думку про вірусне походження ідіопатичної вузлуватої еритеми, інші вважають, що ця хвороба, особливо в дітей, є алергійним проявом у більшості випадків туберкульозної інфекції і спостерігається переважно в осіб, які хворіли або хворіють на туберкульоз у різних його проявах. У більшості таких хворих реакція Манту різко позитивна, з ексудативними явищами, лімфангіїтом і загальними симптомами. Гостра вуз -лувата еритема може розвинутись під час або після інфекційних хвороб, спричинених стрептококами, вірусами, рикетсіями, сальмонелами, хламідіями, єрсініями тощо. Патогенез її в таких випадках не зовсім зрозумілий (алергійна реакція, септична гранульома чи реакція на бактерійні токсини). Можливий розвиток вузлуватої еритеми на тлі вживання ліків (сульфаніламідів, антибіотиків, препаратів йоду, пе-роральних контрацептивів), саркоїдозу, хвороби Бехчета, виразкового коліту, синдрому Лефгрена, ревматизму, вакцинації тощо. Частина дослідників відносить вузлувату еритему до глибоких васкулітів. У 40 % випадків причина не відома.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 

© Copyright 2010 www.web-of-med.ru. All Rights Reserved