Первинна профілактика цукрового діабету. Фактори ризику цукрового діабету

Матеріали / Первинна профілактика цукрового діабету. Фактори ризику цукрового діабету

Сторінка 1

Профілактика цукрового діабету.

Сучасні дані про етіологію і патогенез цукрового діабету, епідеміологічні дослідження, які дозволяють одержати дані про поширеність не лише діабету, але і його судинних проявів, про фактори ризику і природну еволюцію, стають нау­ковою основою профілактичних заходів.

Виділяють первинну і вторинну профілактику цукрового діабету Під первинною профілактикою розуміють ряд ме­дичних і соціальних заходів, спрямованих на попередження виникнення захворювання способом активного цілеспрямованого впливу на патогенетичні механізми, що лежать в основі хвороби, і на чинники, сприяючі й розвитку.

Вторинна профілактика - це попередження виникнення ускладнень цукрового діабету, збереження стану стійкої компенсації захворювання. У зв'язку з гетерогенністю цук­рового діабету необхідні диференційовані підходи до первин­ної профілактики.

9.1. Профілактика інсулінозалежного цукрового діабету

До первинної профілактики ІЗЦД відноситься виявлення схильності у родичів хворих на цукровий діабет способом визначення антигенів системи HLA, а також визначення ан­титіл до глутаматдекарбоксилази. У родичів з однаковими із хворими на ІЗЦД гаплотипами HLA необхідно здійснювати систематичний контроль вуглеводного обміну, визначати вміст ІРІ і С -пептиду в крові. Одночасно призначають фізіологічну дієту з обмеженням легкозасвоюваних вуглеводів дозовані фізичні навантаження Можливе визначення і інших маркерів, титру антитіл до поверхневих антигенів острівців, субпопуляцій лімфоцитів, однак ці показники є менш специфічними. В окремих випадках можна визначити, як маркери, показники НвА1с і С-пептиду. Зокрема, зни­ження концентрації С-пепиду може свідчити про порушення секреторної функції бета клітин.

Для профілактики ІЗЦД, при найперших проявах захво­рювання можна використовувати ранні втручання в процеси імуногенезу. На сьогодні доступні деякі методи для корекції імунопатогенезу ІЗЦД: застосування глюкокортикоїдів, циклоспорину А, інтерферону, азатіоприну. Однак, їхнє використання в клінічній практиці ще потребує подальшого вивчення.

Враховуючи можливість вірусної природи ІЗЦД, деякі дослідники пропонують вакцинацію проти бетацитотропних вірусів (краснухи, епідемічного паротиту, Коксакі В4). Така вакцинація розроблена і проводиться у Фінляндії, але про її ефективність судити ще рано, оскільки частота ІЗЦД у Фінляндії залишається однією з найвищих у світі (J.H. Fuller, 1992),

Доведено участь у патогенезі ІЗЦД також різних хімічних сполук (нітрозамінів, родентицидів тощо), що зу­мовлює здійснення контролю за вмістом цих речовин в хар­чових продуктах.

Особливої уваги щодо профілактики цукрового діабету заслуговує питання раціонального планування сім'ї. Точна діагностика спадкового дефекту патології острівцевого апа­рату підшлункової залози на рівні ДНК відсутня, тому меди-ко-генетичний прогноз на основі аналізу клінічних спостережень може служити важливим критерієм для такого планування. Найбільший ризик появи потомства з цукровим діабетом виникає у сім'ї, де двоє батьків хворіє на ІЗЦД. За даними різних авторів, захворюваність дітей на діабет у та­ких батьків складає від 30 до 100%. Тому від планування народження дітей у сім'ях такого типу слід утримуватися.