Анатомо-фізіологічні аспекти вищої нервової психічної діяльності

Матеріали / Анатомо-фізіологічні аспекти вищої нервової психічної діяльності

Сторінка 2

З точки зору біхевіоризмів, основною формою діяль­ності мозку є навички, набуті організмом шляхом спроб і помилок у процесі взаємодії з навколишнім середови­щем. Ці навички не можна звести до простих умовних рефлексів, які виконують лише другорядну роль у пове­дінці тварин, інструментальні навички є основною фор­мою індивідуально-пристосовних реакцій, нерефлекторною за своїм характером [140].

Пам'ять — це властивість будь-якої системи (зокрема й нервової) зберігати у закодованому вигляді інформа­цію, що за певних умов може бути виведена з цієї систе­ми без порушення запису. Пам'ять включає здатність мозку до збереження, відтворення і забування одержа­ної інформації [43].

Види та форми пам'яті. За тривалістю зберігання ін­формації пам'ять поділяють на коротко- і довготривалу. Виділяють кілька різновидів короткочасної пам'яті (КЧП): сенсорну (тривалість 0,1—0,5 с); робочу, тривалість якої вимірюється хвилинами; оперативну (буфер­ну), тривалість якої становить десятки хвилин і години.

Сенсорну пам'ять ще поділяють на іконічну (зорову) та екоїчну (слухову):

За тривалістю збереження інформації у людини роз­різняють первинну, вторинну та третинну пам'ять.

Особливістю людської пам'яті є те, що запам'ятову­ються не стільки подробиці, скільки загальні по­ложення, наприклад, зміст прочитаної книжки.

Обидва види пам'яті людини (довільна й мимовільна) виявляються у двох формах — чуттєво-образній та логіч­но-смисловій. Перша з них оперує переважно уявленнями, а друга — поняттями. Для людини логічно-смисловий тип пам'яті є вищою формою. Чуттєво-образна пам'ять поділяється на зорову, слухову, смакову, нюхову, мотор­ну (рухову), тактильну (дотикову) тощо.

Образна зорова пам'ять іноді надзвичайно сильно розвинута у деяких дітей і дорослих, які дуже чітко за­пам'ятовують зорові образи і безпомилково їх відтво­рюють. Така форма пам'яті називається ейде­тичною.

Слухова пам'ять добре розвинута у багатьох музикан­тів; вона також відіграє велику роль у вивченні інозем­них мов. Є люди-поліглоти, які миттєво засвоюють і за­пам'ятовують особливості проголошення іноземних слів, внаслідок чого вільно опановують кілька десятків іно­земних мов.

Моторна пам'ять становить основу всіх рухових нави­чок. Люди з розвинутою моторною пам'яттю краще зас­воюють новий матеріал при викладенні його у письмово­му вигляді, на папері. Сам процес написання слів і тек­сту істотно сприяє їх запам'ятовуванню практично у всіх людей. Велике значення має моторна пам'ять у музикантів і акробатів. Деякі музиканти твердять, що вони відчувають мелодію у «кінчиках пальців».

З моторною тісно пов'язана тактильна пам'ять, яка надзвичайно розвинута у сліпих. Деякі з них можуть на дотик пізнати обличчя людини і навіть визначити її наст­рій. Добре розвинута тактильна пам'ять і у багатьох скульпторів.

Феноменом людської пам'яті є також внутрішня мова, тобто можливість подумки вести розмову у словесній формі. Внутрішня мова становить найпоширеніший метод творчої праці.

У процесі навчання розрізняють так звану процедурну пам'ять, тобто пам'ять про те, як треба діяти, і деклара­тивну пам'ять, що забезпечує використання інформації, одержаної в минулому. Інакше кажучи, декларативна пам'ять включає фіксацію індивідуального досвіду, ін­формацію про те, коли і де відбувалися події, що збері­гаються у пам'яті, та можливість їхнього відтворення в формі спогадів. Припускається, що процедурна пам'ять виникає у процесі еволюції раніше ніж декларативна, оскільки до неї належать такі види навчання, як звикан­ня, сенситизація та класичне обмовлення, при яких сам процес навчання не усвідомлюється [81].