Розвиток хірургії

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Загальні відомості про розвиток хірургії / Розвиток хірургії

Сторінка 5

О.В. Мельников - автор близько 130 наукових праць з різних питань хірургії мирного і військового часу. Він розробив оригінальну методику резекції шлунка, закриття кишкових нориць, доступи до піддіафрагмального простору, описав симптоми при газовій інфекції.

О. В. Мельников

У 1943 році О.В. Мельникову було присвоєно звання заслуженого діяча науки, в 1948 році його обрали дійсним членом АМН СРСР. Помер учений у 1958 році.

Велику роль у розвитку факультетської хірургії завжди відігравали завідувачі клініки факультетської хірургії Київського медичного інституту. Так, у 1954 році цю клініку очолював І.М. Іщенко (1891-1975), при якому збереглася спадкоємність О.П. Кримова. Він був одним із провідних хірургів України, досвідченим, вдумливим лікарем, ученим з великою ерудицією.

Іван Миколайович зробив великий внесок у теоретичний і клінічний розвиток хірургії. Його праці з проблем трансплантації тканин, травм черепа і головного мозку, оперативного лікування осіб із захворюваннями жовчних шляхів і печінки, виразковою хворобою, патогенезу і лікування сепсису, алергії одержали широке визнання і мали важливе значення в розвитку військово-польової і клінічної хірургії.

У 1968 році кафедру факультетської хірургії Київського медичного інституту очолив Г.М. Матяшин.

Гнат Михайлович (1925-1979) - невгамовний фахівець і науковець. Це немов про нього написав Ван-Тюльпа: "Светя другим, сгораю сам". І справді - він помер на роботі.

Г.М. Матяшин - автор понад 250 праць, які присвячені хірургії стравоходу, шлунково-кишкового тракту, невідкладній хірургії, організації хірургічної служби.

Гнат Михайлович завідував кафедрою хірургії в Донецькому медичному інституті. У 1968 році він очолив кафедру факультетської хірургії Київського медичного інституту і був головним хірургом МОЗ України. Під його керівництвом виконано 5 докторських і 27 кандидатських дисертацій.

Потім із 1980 року кафедрою факультетської хірургії керував учень М.М. Амосова Ю.М. Мохнюк, а з 1989 року - учень Г.М. Матяшина Ю.В. Балтайтіс.

У розвитку факультетської хірургії в Україні значну роль відіграли вчені як України, так і Росії. Вони розробили деякі розділи хірургії, які безпосередньо вивчаються на кафедрі факультетської хірургії. Одним із активних діячів земських хірургів був А.Т. Богаєвський. Народився він у с. Устинці Миргородського повіту Полтавської губернії. Закінчив Полтавську гімназію і вступив на медичний факультет Київського університету. Працював лікарем, спочатку в Миргородському, а потім у Чернігівському повіті. У 1883 році став старшим лікарем Кременчуцької лікарні, обіймав цю посаду 47 років і завоював великий авторитет він перший провів лапаротомію, гастротомію, резекцію шлунка. Виконані операції зробили вченого знаменитим. У 1911 році Рада професорів Київського університету присвоїла А.Т. Богаєвському звання доктора медицини.

Велику роль хірурги відіграли під час Великої Вітчизняної війни, повернувши в стрій 72 % поранених.

Досвід минулої війни, і довоєнні праці відомих радянських хірургів (СІ. Спасокукоцького - про плевральні нагноєння, абсцеси, актиномікози легень; С.С. Брохоненка, М.Н. Теребінінського - про лікування клапанної недостатності серця в експерименті й штучний кровообіг) сприяли розвитку цілого ряду розділів хірургії в СРСР і Україні.

Було розроблено методи діагностики й оперативного лікування хворих з набутими та уродженими вадами серця і великих судин (О.М. Бакулєв, П.А. Купріянов, О.В. Вишневський, В.І. Бураковський, М.М. Амосов), лікування туберкульозу, раку легень і нагнійних процесів у них (С.І. Спасокуко-цький, О.М. Бакулєв, Ф.Г. Углов, І.С. Колесников), операції на стравоході (С.С. Юдін, Б.В. Петровський, О.О. Шалімов та ін.). Багато видатних хірургів, які працювали в Україні, а потім у Росії, створили свої школи.