Кровоточиві гастродуоденальні виразки

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки / Кровоточиві гастродуоденальні виразки

Сторінка 4

Поряд з наведеними методами визначення ступеня крововтрати інформативними є:

1. Визначення ступеня крововтрати за відносною щільністю крові (Г.А. Барашков, 1953).

2. Визначення ДЦК за гематокритом та в'язкістю крові (M.I. Боровсь-кий, В.С. Жукова, 1968, 1969).

3. Більш точним методом є визначення ОЦК за допомогою барвників конго червоного, синього Еванса (Т=1824), декстрану, радіоактивного хрому, фосфору, міченого альбуміну.

4. Гематокритно-ваговий експрес-метод визначення дефіциту або надлишку об'єму циркулюючої крові та її компонента (В.Д. Сидора, 1980).

Клінічні прояви i перебіг захворювання залежать від ступеня крововтрати (О.О. Шалімов, В.Ф. Саєнко, 1987). Для крововтрати I ступеня характерними є частий пульс - до 90/100 уд. за хвилину, зниження артеріального тиску до 90/60 мм рт. ст. При цьому підвищена збудливість хворого змінюється загальмованістю, проте свідомість ясна, дихання дещо почащене. Після зупинки кровотечі й при відсутності компенсації крововтрати виражених порушень кровообігу не спостерігається.

У хворих із II ступенем крововтрати загальний стан треба оцінювати як середньої тяжкості. Характерні виражена блідість шкіри, липкий піт, загаль-мованість. Пульс - 120-130 уд. за хвилину, слабкого наповнення i напруження, артеріальний тиск - 90-80/50 мм рт. ст.

У перші години після кровотечі настає спазм судин (централізація кровообігу), що зумовлює нормальний, а інколи й підвищений, артеріальний тиск. Проте завжди треба мати на увазі, що внаслідок тривалої кровотечі виснажу-

ються компенсаторні механізми, тому оптимальний артеріальний тиск у будь-який момент може різко знизитися.

Без відповідної компенсації крововтрати такі хворі можуть виживати, проте при цьому майже завжди залишаються значні порушення кровообігу з порушенням функцій печінки i нирок.

III ступінь крововтрати характеризується тяжким клінічним перебігом. Пульс у таких хворих становить 130-140 за хвилину, артеріальний тиск - від 60 до 0 мм рт. ст. Свідомість майже завжди затьмарена, різко виражена адинамія, центральний венозний тиск знижений, спостерігається олігурія, що може змінюватись анурією. Без активної i направленої корекції крововтрати хворий може померти.

Рентгенологічне дослідження залишається одним з основних методів виявлення джерела шлунково-кишкової кровотечі. Рекомендується раннє дослідження через 2-3 доби після виведення хворого з колапсу, припинення блювання, стабілізації гемодинамічних показників. Дослідження необхідно проводити в присутності хірурга, який повинен контролювати загальний стан хворого, показники артеріального тиску та пульсу. Достовірність рентгенологічного дослідження коливається в межах 60-75 %.

Діагностично цінними при кровотечах із варикозно розширених вен стравоходу у хворих на портальний цироз є фіброезофагоскопія, спленопортогра-фія i спленопортоманометрія.

Лікування

Консервативне лікування

У більшості випадків характер гострої гастродуоденальної виразкової кровотечі дозволяє використати консервативну гемостатичну терапію.

Важливе місце в системі консервативних лікувальних заходів займає створення хворому повного фізичного та психічного спокою. Рекомендується холод на живіт.

Призначають комплексну загальну та місцеву гемостатичну терапію. Одним із ефективних заходів гемостатичної терапії є переливання крові. При помірній крововтраті (до 20 % ОЦК) можна утриматись від екстреної гемотрансфузії. При крововтраті середньої тяжкості (20-30 % ОЦК) необхідно перелити краплинно до 500 мл крові, а за необхідності наступного дня переливання крові повторити. При тяжкому ступені крововтрати (понад 30 % ОЦК) ге-мотрансфузія може досягати 750 мл i більше. Рекомендується переливати кров краплинним методом, повільно.