Все про медицину

Роділи


Ефективною є кровозамісна терапія еритроцитарною масою, відмитими еритроцитами, плазмою крові. Використовують також поліглюкін і желатиноль.

У комплексі загальної гемостатичної терапії застосовують внутрішньовенні краплинні трансфузії 5 % розчину амінокапронової кислоти (200 мл), 1 % розчину кальцію хлориду (100 мл), внутрішньом'язове введення 1 % або 0,3 % розчину вікасолу (1-2 та 3-5 мл відповідно).

При масивних кровотечах хворі втрачають велику кількість білків, головним чином альбуміну, одночасно зменшується вміст фібриногену. Тому їм слід вводити внутрішньовенно краплинно 2-4 г фібриногену. Одночасно переливають нативну i cyxy плазму, альбумін, протеїн, кріопреципітат, серотрансфузин.

Хворим призначають противиразкові препарати, блокатори Н2- рецепторів (ранітидин, роксатидин, нізатидин - по 150 мг 1-2 рази на добу); антаци-ди й адсорбенти (альмагель, фосфалюгель, маалокс - по 1-2 десертні ложки через годину після їди).

Важливе значення має місцева гемостатична терапія 5 % розчином амінокапронової кислоти, 0,2 % розчином тромбіну та гемофобіну.

Використовують ендоскопічні методи зупинки кровотечі, серед яких найбільш ефективними є лазерна та електрокоагуляція.

Один із важливих засобів консервативного лікування є дотримання режиму харчування. Зокрема, загальновизнаною є дієта Мейленграхта (пюреподібна прохолодна їжа). Енергетична цінність добового раціону складає 963010467 кДж (2300-2500 ккал). Годування хворих можна розпочинати наступного дня після зупинки кровотечі. Комплексна консервативна терапія ефективна в 90-92 % випадків.

Хірургічне лікування

Оперативне лікування потрібно застосовувати у процесі проведення комплексної терапії та динамічної оцінки її ефективності. Абсолютними показаннями до хірургічного лікування є: 1) тривала кровотеча I ступеня; 2) рецидивна кровотеча після крововтрати I ступеня; 3) кровотеча II-III ступенів; 4) зупинена кровотеча з крововтратою II-III ступенів при виявленому ендоскопічно виразковому дефекті з наявністю на дні виразки тромбованих судин або аро-зованих судин, прикритих згортком крові. Метод хірургічного лікування завжди вибирають індивідуально. Перевагу на даний час віддають органозберіга-ючим оперативним втручанням, обов'язковою умовою при цьому є видалення виразки як джерела кровотечі.

Паліативні оперативні втручання (прошивання кровоточивих судин або обшивання виразки та перев'язування судин, що живлять шлунок і ДПК) не виключають реальної загрози рецидиву кровотечі вже в ранній післяопераційний період (9-12 доба). Вони можуть бути виправдані лише з огляду на тяжкість загального стану хворого i на необхідність якомога швидше та менш травматично закінчити операцію.

При кровоточивих виразках ДПК краще провести висічення виразки або її екстериторизацію за методом, розробленим В.Ф. Саєнком, В.Т. Зайцевим, М.М. Велігоцьким (1982, 1984). Операцію доповнюють пілородуоденопластикою з одним із варіантів ваготомії, краще селективної або селективної проксимальної.

Резекцію шлунка в найбільш оптимальному варіанті (Більрот-I і Більрот-II) можна виконати лише за умов стабільного загального стану хворих. При кровоточивих виразках шлунка виправданими є резекційні методи оперативних втручань. Тільки у

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 

© Copyright 2010 www.web-of-med.ru. All Rights Reserved