Бронхіальна астмаСторінка 2
Клініка.
Інтермітуюча бронхіальна астма (сту-пінь тяжкості №1): короткочасні приступи рідше од-ного разу на тиждень, короткі загострення, нічні приступи астми виникають рідше 2 разів на місяць, відсутність симптомів і нормальна функція легень між загостреннями, пікова швидкість видиху дорів-нює 80 % прогнозованого значення, відхилення менше 20 %.
Легка персистуюча форма (ступінь № 2): присту-пи 1 раз на тиждень або частіше, але рідше одного разу на день, нічні приступи частіше 2 разів на мі-сяць, пікова швидкість видиху більше 80 % від про-гнозованого значення, відхилення 20-30 %.
Середньотяжка персистуюча форма (ступінь № 3): щоденні приступи, щоденне використання бета-2-агоністів, приступи зменшують фізичну акти-вність і порушують сон, нічні приступи більше 1 разу на тиждень, пікова швидкість видиху більше 60 і ме-нше 80 % від прогнозованого значення, відхилення більше 30 %.
Тяжка персистуюча форма (ступінь № 4): при-ступи щоденні затяжні, обмежена фізична актив-ність, часті нічні приступи, пікова швидкість видиху рівна або менше 60 % прогнозованого значення, від-хилення більше 30 %. Дані критерії враховуються до початку лікування. Оцінка функціональних пока-зників проводиться в період відсутності приступів.
Критерії тяжкості загострення (приступу) астми: при легкому приступі діти ходять, можуть лежати, розмовляють реченнями, можливе збудження, під-вищена частота дихання, немає участі допоміжної мускулатури, є помірне свистяче дихання і тахікар-дія, РаО2 в нормі, РаСО2 менше - 45 mm hg, SaO2 більша 95 %, ПОШ вид після прийняття бронхоліти-ка більше 80 %.
При приступі середньої тяжкості діти розмовля-ють фразами, воліють сидіти, зазвичай збуджені, підвищена частота дихання, в диханні бере участь допоміжна мускулатура, голосне свистяче дихання, виражена тахікардія, РаО2 більше 60 mm hg, РаСО2 менше 45 mm hg, SaO2 91-95 %, ПОШ вид після при-йняття бронхолітика 60-80 %.
Тяжкий приступ характеризується вимушеним положенням хворого (непорушні, пересуваються тяжко), розмова тиха, дихання почащене з участю допоміжної мускулатури, голосне свистяче дихан-ня, значна тахікардія, Ра О2 менше 60 mm hg, РаСО2 більше 45 mm hg, SaO2 менше 90 %, ПОШ вид після прийняття бронхолітика менше 60 %.
При загрозі зупинки дихання відмічається сплу-таність свідомості, парадоксальне дихання, відсут-ність свисту, брадикардія.
Астматичний статус включає неусунений приступ протягом 6 і більше годин, порушення дренажної функції бронхів, надниркову недостатність, розви-ток резистентності до симпатоміметичних, а інколи і до ксантинових препаратів, розвиток гіпоксемії (на-пруга О2 артеріальної крові нижче 60 mm hg). Причи-ни статусу: приєднання бактеріальної або вірусної інфекції, неадекватне лікування приступу (надлиш-кове призначення симпатоміметиків), надниркова недостатність, спадкова або набута блокада бета-адренорецепторів. Виділяють 3 стадії статусу. Пер-ша стадія відносної компенсації представляє про-лонгований приступ (неспокій, прискорене і утруд-нене дихання з участю допоміжної мускулатури, наявність сухих і вологих хрипів, тахікардія, підви-щення артеріального тиску, збережений діурез, гі-поксемія і нормокапнія, метаболічний компенсова-ний і субкомпенсований ацидоз. Приступ не зникає після прийняття симпатоміметиків.
Друга стадія (декомпенсація) характеризується наростаючою дихальною недостатністю в результаті тотальної обструкції бронхів (послаблення дихальних шумів з наступним їх зникненням спочатку в окремих сегментах легені, потім в її частках або в цілій леге-ні - синдром німої легені), дифузний ціаноз, артері-альний тиск знижується, діурез зменшується, гіпо-ксична енцефалопатія, виражена гіпоксемія, гіпер-капнія, метаболічний декомпенсований ацидоз.
Третя стадія (гіпоксична кома) характеризуєть-ся глибокою дихальною недостатністю, відсутністю хрипів над всією поверхнею легень, адинамією з наступною втратою свідомості, нерідко судомами, артеріальною гіпотензією, різким зниженням діуре-зу, серцево-судинною недостатністю, тяжким ступе-нем гіпоксемії (РаО нижче 50 mm hg) і гіперкапнії (РаСО вище 70 mm hg).
Лікування.
Для зняття бронхоспазму признача-ють різні групи бронхолітиків. Селективні симпато-міметики, агоністи бета-2-рецепторів короткої дії: беротек (фенотерол), сальбутамол (вентолін), тер-буталін (бриканіл), кленбутерол, травентол. Агоніс-ти бета-2-рецепторів пролонгованої дії: сальмете-рол (сервент), формотерол.
Комбіновані препарати: атровент, беродуал (ду-овент). Рідше призначають орципреналінові (алу-пент, астмопент, орципреналін) і ізопреналінові (но-водрин, ізодрин, еуспіран, ізопреналін) препарати. Показані еуфілін і пролонговані препарати теофіліну: теоклір, теотард, теопек, теобіолонг, ретафіл, дорофілін, норфіл та ін. В тяжких випадках викори-стовують глюкокортикоїди в інгаляціях: бекломет, бекотид, будесонід (пульмікорд), флунізолід (інга-корт), флутиказон, альдецин, асмокорт, фліксотид та ін., ентерально і парентерально (преднізолон, тріамциналон, дексаметазон).