Інфекційні хвороби шкіри

Книги / Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря / Інфекційні хвороби / Інфекційні хвороби шкіри

Сторінка 18

Діагноз

підтверджують виявленням грибків при мікроскопії нігтів.

Диференційний діагноз

— із ураженням нігтів дерматофітами, псоріазом, оніходистрофіями.

Лікування.

Призначають один із протигрибкових препаратів (ору-нгал, флуконазол, нізорал) всередину згідно з рекомендованими схемами, викладеними в анотаціях до ліків.

Дисемінований (системний) кандидоз

В останні роки ця патологія трапляється частіше у зв' язку із більш широким застосуванням імуносупресорів, антибіотиків пролонгованої дії, особливо при введенні їх внутрішньовенно, тривалих внутрішньовенних процедур. Для клініки цього різновиду кандидозу характерна тріада:

- еритемно-папульозна висипка;

- температурна реакція;

- міалгії.

Висипка часто множинна, у випадках тромбоцитопенії приєднується геморагічний компонент.

Уражаються нирки, у сечі — патологічний осад, у якому при цитологічному дослідженні виявляють дріжджові грибки. Цей метод простий, швидкий, недорогий і дозволяє прижиттєво діагностувати хворобу. Із крові збудника вдається висіяти тільки в 25 % випадків. В останні роки для підтвердження діагнозу використовують метод газової хроматографії сироватки крові, який виявляє Б-арабінітол — метаболіт збудника. При гістологічному дослідженні елементів висипки в дермі виявляють множинні мікроабсцеси із поліморфноядер-них лейкоцитів, мононуклеарів і дріжджових грибків, спостерігають також периваскулярні інфільтрати, у яких теж можна виявити збудника. Взагалі, прижиттєва діагностика цієї патології утруднена. Прогноз серйозний, смертність сягає 30-75 %.

Хронічний слизово-шкірний (гранулематозний) кандидоз

Уражає переважно дітей, трапляється рідко і становить вельми складну терапевтичну проблему. Виділяють дві групи цієї патології:

- поєднання з різними синдромами імунодефіциту;

- як домінуючий прояв групи генетичних хвороб.

Хворі першої групи часто мають патологію тимусу, гіпогаммагло-булінемію, патологію кісткового мозку й елементів крові і звичайно вмирають у ранньому дитинстві. Хворі ж другої групи можуть бути поділені на 4 підгрупи:

- хворі із родинним хронічним слизово-шкірним кандидозом, який проявляється в ранньому дитинстві і передається за автосомно-ре-цесивним типом;

- хворі з дифузним хронічним слизово-шкірним кандидозом, аж до розвитку гранулематозного варіанту, живуть довше, немає спадкової схильності;

- хворі із синдромом кандидоз-ендокринопатії, частіше гіпопара-тиреоїдизм, гіпоадренокортицизм, гіпотиреоїдизм, цукровий діабет, що передається за автосомно-рецесивним типом;

- хворі старші 50-ти років з ідіопатичним і набутим хронічним ка-ндидозом слизових оболонок.

Така класифікація має діагностичне значення і дозволяє правильно вибрати терапевтичні підходи.

Клініка.

Поверхневе дріжджове ураження шкіри, нігтів, слизових оболонок рота, геніталій. Розвиваються кандидозний стоматит, заїди, хейліт з формуванням макрохейлії, скротальний язик (гіпертрофований з тріщинами), на шкірі обличчя, волосистої частини голови, тулуба—еритемні інфільтровані плями із лущенням на поверхні, які поступово перетворюються у гранулематозні вогнища з фестончастими контурами. На поверхні вогнищ — кірки, під якими вегетації, гіперкератоз (фото 35); множинні пароніхії, нігті потовщені, посмуговані, деформовані, кришаться, брудного кольору. При зворотному розвитку елементи залишають рубцеву атрофію. Згодом можуть приєднуватися ураження внутрішніх органів дріжджовими грибками, буває раптове підвищення температури тіла. Процес резистентний до терапії, прогноз несприятливий.

Лікування:

флуконазол, кетоконазол всередину до клінічного одужання, надалі підтримувальна терапія (1 прийом флуконазолу на місяць).

Вісцеральні кандидози

Вісцеральні кандидози трапляються нечасто, але захворювання має тенденцію до збільшення. Можливі такі ураження: кандидозні ларингіти, бронхіти, пневмонії, ентероколіти, ураження серцево-судинної системи (перикардити, міокардити), нирок, нервової системи, печінки, селезінки, кісток.