Системні хвороби та локалізовані зміни сполучної тканини

Книги / Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря / Інфекційні хвороби / Системні хвороби та локалізовані зміни сполучної тканини

Сторінка 11

Профілактика

первинна не розроблена; вторинна — з метою попередження загострень потрібно уникати надмірної інсоляції, переохолодження, травм, стресів, перевантажень, поліпрагмазії.

ЧЕРВОНИЙ ВОВЧАК (LUPUS ERYTHEMATOSUS)

Дискоїдний червоний вовчак (lupus erythatosus

discoides)

Етіологія і патогенез

не відомі. Існує думка, що патогенетичні механізми розвитку дискоїдного червоного вовчака такі ж, як і системного червоного вовчака. Перебіг хвороби хронічний, рецидивний, процес на шкірі може загострюватися під впливом УФ -опромінювання, особливо навесні, значного охолодження взимку тощо.

Клініка.

Процес на шкірі локалізується переважно в ділянці обличчя (щоки, ніс, вушні раковини, губи, лоб), рідше — на волосистій частині голови та інших ділянках.

Розрізняють 3 стадії розвитку процесу:

- еритемна: з'являються невеличкі, червоні, набряклі, із чіткими контурами, схильні до периферійного росту запальні плями, в центрі яких згодом колір може набувати лівідного відтінку із розвитком те-леангіектазій; в результаті злиття плям у типових випадках формується вогнище, що нагадує метелика із розгорнутими крильцями: крильця — на щоках, спинка — на носі (симптом метелика);

- інфільтративно-гіперкератотична: вогнища інфільтруються, ущільнюються, на поверхні з' являються лусочки, при знятті яких хворі відчувають біль і закидають голову назад (симптом Беньє-Мещер-ського), а на внутрішній поверхні знятих лусочок видно дрібненькі, як щіточка, шипи (симптом відірваного каблука або кнопки), які добре видно при боковому освітленні;

- атрофічна: в центрі вогнища формується атрофія, шкіра тонка, рожева, згодом біла або пігментована, на поверхні багато телеангіе-ктазій.

У типових випадках, коли хвороба пройшла всі стадії розвитку, вогнища нагадують диск із трьома зонами: центральна (атрофія), ін-фільтративно-гіперкератотична із лущенням на поверхні і периферійна еритемна (зона росту не вкрита лусочками). Звідси, до речі, походить і назва «дискоїдний» (фото 110). Вогнища можуть зливатися, формуючи ураження у вигляді різних фігур аж до дифузного ураження шкіри обличчя, або бути у вигляді окремих «дисків» різної величини. У випадках локалізації на волосистій частині голови в зоні атрофії волосся випадає і ніколи вже не виростає.

Хвороба не супроводжується суб'єктивними відчуттями.

У випадках дискоїдного червоного вовчака загальний стан хворих не порушується, лабораторні показники не змінені. На рубцях можливий розвиток епітеліом (люпус-карцинома). У 1-5 % хворих розвивається системний червоний вовчак.

Патогістологія.

В епідермісі — гіперкератоз, переважно у вічках фолікулів із роговими пробками, атрофія мальпігієвого шару, ва-куольна дистрофія базальних клітин, в дермі — вогнищеві лімфоци-тарні інфільтрати із тенденцією розміщення навколо додатків шкіри, базофільна дегенерація колагену, розширення кровоносних судин, набряк сосочкового шару. В атрофічній стадії — атрофія епідермісу аж до 2-3 рядів клітин, волосяні фолікули і сальні залози відсутні.

Диференційний діагноз

— із туберкульозним вовчаком, еозинофільною гранульомою обличчя.

Лікування.

Найефективнішими вважають антималярійні препарати (делагіл, плаквеніл), схеми їх застосування різні. Одна із них: делагіл по 0,25 г двічі на день протягом 10 днів, потім 10 днів по 0,25 г/день, надалі по 0,25 г через день, на курс 20 г. Іноді використовують делагіл 5-денними циклами по 0,5 г/день із 2-3 денними перервами. У випадках дисемінованих форм доцільно антималярійні препарати комбінувати із невеликими дозами кортикостероїдів протягом нетривалого часу. Показані також пантотенат кальцію, фолієва кислота, піри-доксальфосфат, нікотинова кислота, вітамін В12, токоферол, дифенілсульфон, тигазон, інтерферон. Найкращий лікувальний ефект