Все про медицину

Роділи


при місцевій терапії досягається застосуванням кортикостероїдних мазей сильної дії під оклюзійну пов'язку.

Прогноз

дискоїдного червоного вовчака для життя сприятливий, хоча можлива трансформація у системний вовчак. Для одужання прогноз сумнівний, оскільки хвороба схильна до рецидивів.

Профілактика.

Протипоказані інсоляція, УФ-опромінювання, УВЧ, пеніцилін, стрептоміцин, сульфаніламіди, вакцини, сироватки, використовують фотозахисні мазі (10 % метилурацилова), креми (де-рмосан), аерозолі (фенкортозоль).

Підгострий шкірний червоний вовчак

Етіологія

не відома, хворіють переважно люди молодого і середнього віку. Провокуючий чинник — сонячне опромінювання.

Клініка.

Хворі скаржаться на втому, нездужання, артралгії, суб-фебрилітет.

Висипка виникає раптово. Характерна локалізація на відкритих ділянках тіла. На шиї і верхній частині грудей висипка у вигляді намиста, декольте. Псоріазоподібні бляшки і папули із висівкоподібним лущенням на поверхні у вигляді дисків, кілець, дуг із чіткими контурами, окремі елементи висипки нагадують висипку при багатоформ-ній еритемі. Можуть виникати телеангіектазії, дифузна алопеція, але немає фолікулярного гіперкератозу і рубцевої атрофії, хоча може спостерігатись слабка атрофія. Висипка також може локалізуватись на плечах, розгинальних поверхнях передпліч, верхній частині спини. На пальцях рук, ніг, колінах — еритемні вогнища із синюшним відтінком без вираженої інфільтрації, телеангіектазії в ділянці нігтьових валиків. Можливі серозити і ураження нирок із легким перебігом, не буває тяжких васкулітів, уражень нервової системи і прогресуючого вовча-кового нефриту. В крові — лейкопенія, прискорення ШОЕ, антитіла до ядерних антигенів. Висипка може зникати, залишаючи депігментацію.

Патогістологія.

Дистрофія базального шару епідермісу, набряк дерми, в епідермісі — тільця Сіватта (колоїдні тільця). Відкладання імуноглобулінів на межі епідермісу і дерми виявляють у 40 % хворих.

Диференційний діагноз

— дискоїдний червоний вовчак, полідер-матоміозит, псоріаз, себорейний дерматит, дерматофітії.

Лікування.

Делагіл, мепакрин, невеликі дози кортикостероїдів.

Прогноз

кращий, ніж при системному червоному вовчаку.

Профілактика

не розроблена; показана санація хронічних вогнищ інфекції, уникнення інсоляції.

Інший локалізований червоний вовчак

1. Відцентрова еритема Бієтта.

Це поверхневий різновид хронічного червоного вовчака. В центральній частині обличчя у вигляді метелика (іноді тільки на носі або тільки на щоках) розвивається еритема червоного або рожево-червоного кольору, дещо набрякла, яка не супроводжується розвитком гіперкератозу (лущенням) і атрофії, іноді на поверхні виникають дрібні крововиливи. Вона може бути провісником розвитку системного червоного вовчака.

2. Гіперкератотична форма:

на поверхні вогнищ червоного вовчака з' являється значне лущення і вони мають вигляд, наче посипа-ні крейдою.

3. Верукозна форма:

множинні папіломатозні бородавчасті розростання на поверхні.

4. Пухлинна форма:

набряклі, синюшні бляшки на носі, вухах із незначним лущенням на поверхні.

5. Пігментна форма:

вогнища мають аспідно-бурий колір.

6. Себорейна форма:

на поверхні ураження виникають жовто-сірі лусочки.

7. Анулярна форма:

вогнища ураження мають кільцеподібну форму.

8. Телеангіектатична форма:

на поверхні з'являється багато телеангіектазій.

9. Бульозна форма:

на поверхні вогнищ періодично виникають бульозні елементи.

10. Виразкова форма:

розпад тканин із формуванням виразок.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 

© Copyright 2010 www.web-of-med.ru. All Rights Reserved