Дерматологічні аспекти ВІЛ-інфекцііКниги / Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря / ВІЛ-Інфекціія / Дерматологічні аспекти ВІЛ-інфекцііСторінка 4
Руброфітія
у ВІЛ-інфікованих може проявлятись незвичайними клінічними варіантами за типом багатоформної еритеми, себорейного дерматиту, долонно-підошовної кератодермії (потовщення рогового шару шкіри), іноді множинними плоскими папулами, частим ураженням нігтів і розвитком пароніхій. Лабораторною особливістю є наявність великої кількості міцелію в препаратах при мікроскопічному дослідженні. Характерним є розвиток проксимального піднігтьового оніхомікозу.
Різнокольоровий пітиріаз
у таких випадках представлений плямами значних розмірів з невеликою інфільтрацією, можлива трансформація в нумулярні бляшки.
Фолікуліти
бувають схожими із звичайними вуграми, схильні до дисемінації. Розвиткові фолікулітів може передувати дифузна еритема, вони часто супроводжуються сверблячкою з екскоріаціями і ек-зематизацією.
Імпетигінозна висипка
часто уражає ділянку бороди і шиї із утворенням густорозміщених кірочок яскраво-жовтого кольору (квітуче імпетиго).
Ектими
невеликих розмірів із соковитими рожево-червоними краями і дном, вкриті серозно-гнійними виділеннями і кірками, схильні до поширення.
Шанкриформна і вегетуюча піодермія
не мають чітко виражених особливостей на тлі ВІЛ-інфекції.
Дифузна піодермія
на тлі ВІЛ-інфекції зафіксована у дітей раннього віку і характеризується великими вогнищами інфільтрації синюшно-рожевого кольору, вкритими лусочками, серозно-кров'яними кірками, ерозіями, фліктенами.
На тлі цієї інфекції можуть також розвиватись телеангіектатичні гранульоми, гангренозна піодермія, стафілококовий опіковий синдром, абсцеси, нориці та інші виразково-деструктивні процеси.
Еозинофільний фолікуліт.
Етіологія не відома. На шкірі тулу -ба, голови, шиї, проксимальних відділів кінцівок виникають множинні (сотні) червоні папули 3-5 мм діаметром із волоском у центрі, які супроводжуються сильною сверблячкою, внаслідок чого часто виявляють екскоріації, кірочки, ліхеніфікацію, імпетиго, фурункули, вторинну пігментацію.
В крові часто — еозинофілія. Бактеріологічні дослідження не виявляють збудників. Патогенез не відомий, перебіг хронічний із спонтанними ремісіями і рецидивами.
Лікування.
Антигістамінні препарати, в тяжких випадках — кор-тикостероїди, ізотретіонін, місцево — стероїдні мазі.
Бактерійний ангіоматоз
розвивається майже виключно у ВІЛ-інфікованих і спричиняється бартонелами, які проникають в організм через ушкоджений епідерміс (укуси, подряпини). Джерело зараження — кошенята. На шкірі виникають болючі папули і вузли, що нагадують гемангіоми. Елементи висипки оточені віночком відшарованого епідермісу, вони насичено червоного або фіолетового кольору, щільні, не бліднуть при діаскопії.
Локалізуються на будь-яких ділянках у кількості від поодиноких до сотень і тисяч.
Лікування.
Антибіотики (еритроміцин, доксициклін, ципрофлокса-цин, азитроміцин) упродовж 2-3 місяців.
Особливе місце посідає себорейний дерматит,
який може розвиватись у 50-80 % ВІЛ-інфікованих у різних періодах. У такому разі він характеризується великими ділянками ураження шкіри із чіткими контурами, іноді з нетиповою локалізацією (плечі, сідниці, стегна) і наявністю пустульозних елементів, інфільтрації, що не характерно для себорейного дерматиту без ВІЛ-інфекції. Не уражається також волосиста частина голови. Часто поєднується із деменцією (слабоумс -твом), не піддається терапії стероїдними мазями. Вважають, що себорейний дерматит на обличчі у вигляді метелика може бути першим симптомом СНІДу.