Сучасний стан проблеми невиношування вагітностіМатеріали / Сучасний стан проблеми невиношування вагітностіСторінка 4
Лікування не виношування вагітності носить комплексний індивідуальних характер, залежить від терміну вагітності, стадії переривання вагітності і включає в себе як терапевтичні так і хірургічні методи лікування. При загрожую чому аборті і загрожуючи передчасних пологах, а також при почавшомуся аборті проводиться зберігаюча терапія. У випадках аборту в ходу, неповного аборту проводиться інструментальна ревізія стінок порожнини матки. Зберігаюча терапія включає як медикаментозні так і немедикаментозні методи лікування. До не медикаментозних методів лікування відносять – голкорефлексотерапію, ендоназальну гальванізацію, електрофорез магнія синусоїдальним модульованим струмом, електроаналгезія, електрорелаксація матки. У першому триместрі використовують ліжковий режим, психотерапію, седативні середовища, спазмолітики, вітаміни, коригуючи замісну гормональну терапію під контролем рівня гормонів у крові або кольпоцитограми (естрогени, прогестерон, хоріонічний гонадотропін, глюкокортикоїди, тироксин). У другому триместрі вагітності рекомендують ліжковий режим з піднятим ніжним кінцем ліжка, седативні препарати, спазмолітичні середники, токолітична терапія, кільця Гольджи, хірургічна корекція істміко-цервікальної недостатності і замісна гормональна терапія.
Лікування невиношування вагітності у третьому триместрі вагітності полягає у лікуванні загрожуючи передчасних пологів. Метою лікування вагітних з передчасними пологами є їх відкладення, по можливості, до досягнення зрілості легенів плода. Лікування включає два основних завдання: 1) визначення і лікування розладів, пов’язаних з передчасними пологами; 2) лікування самих передчасних пологів. Враховуючи, що дегідратація може призводити до збільшення чутливості матки, терапія передчасних пологів завжди починається з внутрішньовенної ін фузійної терапії. Важливим етапом є седативна терапія. При неефективності зазначених заходів використовують токоліз. (В – адреноміметиками, препаратами магнія).
1.4.Роль бактеріального вагінозу у не виношування вагітності та інфікуванні плода і новонародженого.
На сьогодні є багато досліджень, у яких відмічається зв’язок БВ з НВ і ПРНО, які бувають у 2,6-3,8 раза частіше у жінок з БВ. Патогенетично мехіназми цього феномена продовжують вивчатися, але вже відомо, що багато, БВ-асоційованих мікроорганізмів виробляють різні протеази, які можуть руйнвапт певні типи колагену, котрий складає каркас сполучної тканини і визначає міцність і еластичність плідних оболонок. Ці мікроорганізми продукують також муцинази і Ід А - протеази. Муциназа здатна руйнувати цервінальний слиз, а Іда – протеаза – Іда слизових оболонок – головного елементу захисну нижнього відділу статевих шляхів. ОАБ виробляють ряд цитотоксичних субстанцій. Такі летні жирні кислоти, як масляна, пропіонова, є інгібіторами фібробластів і викликають пошкодження з некрозом ділянок аміона і хоріона, які передлежать до шийки матки. Збільшення концентрації янтарної клекоти різко понижує хемотанеле полінуклеарів і лімфоцитів, пригнічуючи реакцію організма на БВ-асоційовані збудники. Оскільки при БВ концентрація мікроорганізмів у піхвовому вмісті досягає астрономічних цирф (1010-1011 КУО/мл), вміст токсичних речовин різко зростає.
Окрім того, умовно-патогенні мікроорганізми мають багато антигенів, схожих з тканинними антигенами макроорганізма. Зокрема, вони виробляють фосфоліпази, аналогічні фосфоліпазам амнікнального епітелію, які є біохімічними тригерами пологової діяльності. Фосфоліпаза А2, яка продукується у основному ОАБ, каталізує виділення арахідонової кислоти із фосфоліпідів цитоплазматичної мембрани. З вільної арахідонової кислоти через групу ендопероксидів утворюються простагландини (А2, F”), які є основними утеротоніками. Таким чином, простагландиновий механізм, який запускають БВ-асоційований мікероорганізма, приводить до НВ.
За останні роки змінилася структура причин перинатальної смертності. Ведуча роль залишається за гіпоксією плода та асфіксією новонародженого. Доля вроджених вад розвитку практично не змінилася, і вони, як і колись, займають друге місце. Збереглася питома вага синдрому респіраторних розладів і гемолітичної хвороби, але значно зросла доля внутрішньоутробної інфекції, а також внутрішньошлуночкових крововиливів.