Апендицит

Книги / Хірургічні хвороби (Я. Чумак) / Апендицит

Гострий апендицит - це поширене захворювання, яке зустрічається в одного з 200-250 чоловік. Переважно хворіють підлітки та люди 35-40-річно-го віку, жінки хворіють в 1,5 раза частіше, ніж чоловіки. Несвоєчасна діагностика гострого апендициту призводить до тяжких ускладнень та смерті, що фіксується в 0,09-0,3 % випадків у післяопераційний період. Запобігти цьому можна тоді, коли лікарі всіх профілів зуміють у перші години прояву захворювання постановити діагноз і своєчасно направити хворого в хірургічне відділення.

Проблему діагностики й лікування апендициту широко вивчають вже понад сто років. За цей період у деталях встановлено всі можливі особливості прояву і перебігу даного захворювання, а також особливості його діагностики. Спільними зусиллями вітчизняних та зарубіжних учених розроблено і твердо визначено правила лікування апендициту, необхідність яких підтверджена багатьма мільйонами спостережень.

Суворе дотримання цих правил дозволило поліпшити результати лікування апендициту. Головним із них є обов'язкове та якнайшвидше хірургічне втручання. Смертність і відсоток післяопераційних ускладнень при цьому залишаються ще високими, а тому велику увагу приділяють поглибленому вивченню цього поширеного захворювання.

Хірург повинен досконало знати топографічну анатомію відростка, сліпої кишки і всіх тих утворів, які трапляються на його шляху при виконанні операції, а також черевної стінки, судин, нервів, черевних органів тощо.

Гострий апендицит - підступне з точки зору діагностики й дуже небезпечне за можливими наслідками захворювання.

Вважають, що апендицит був відомий ще єгиптянам, оскільки на муміях знаходили рубці в правій здухвинній ділянці. Але описаний він був лише близько двох століть тому.

Уперше чітко розділив захворювання сліпої кишки й червоподібного відростка Мерлінг (1835), вважаючи, що останній викликає запалення очеревини внаслідок його перфорації або гангрени. Дюпюітрен (1883) висунув думку, що появу гнійників у правій здухвинній ділянці спричиняє червоподібний відросток і його потрібно видаляти.

У 1886 році американський хірург Фітц остаточно визначив запалення червоподібного відростка як апендицит і висловився за необхідність проведення апендектомії до утворення абсцесу. Це послужило поштовхом до розвитку нового напрямку в хірургії даного захворювання. Майже в усіх країнах світу, в тому числі й у Росії, стали оперувати хворих на гострий апендицит до утворення гнійників.

Уперше червоподібний відросток було видалено у 1884 році: незалежно один від одного операцію провели у Німеччині Махомед (Mahomed) і Кронлейн (Cronlein). У Росії першу апендектомію виконав у 1890 році А.А. Троянов.

У 1902 році на засіданні Празького хірургічного товариства було прийнято рішення оперувати при встановленні діагнозу "гострий аппендицит" у будь-який момент від початку захворювання.

Великий внесок в учення про гострий апендицит зробив хірург А.А. Бобров (1896), який написав наукову працю "Запалення червоподібного відростка, очеревини і його лікування". У ній автор рекомендує ранню операцію і застерігає від проведення операції в стадії інфільтрації.