Ускладнення гострого апендициту й апендектоміїСторінка 1
Перфорація червоподібного відростка
виникає при порушенні цілісності стінки у хворих із деструктивними формами: флегмонозною та гангренозною. При перфорації стінки червоподібного відростка клінічна картина захворювання різко змінюється і подальший перебіг залежить від багатьох факторів: розташування червоподібного відростка, місця, в якому відбулася перфорація, характеру мікробної флори, розміру перфораційного отвору, загального стану хворого й наявності супровідних захворювань. Перфорація червоподібного відростка виникає в різні терміни від початку захворювання. Вона може відбутися як у перші години захворювання, так і через тиждень, найчастіше через 2-3 доби й пізніше.
Розвиток запального процесу після перфорації залежить від первинних патоморфологічних змін у відростку й імунологічної захисної реакції організму. Момент перфорації червоподібного відростка в черевну порожнину проявляється раптовим або швидко наростаючим болем у животі, який може супроводжуватися блюванням і відчуттям розпирання в животі. Загальний стан хворого різко погіршується, шкіра покривається холодним потом, колір шкіри, обличчя стає землисто-сірим. Пульс частішає до 120-130 за хвилину, він слабкого наповнення і напруження. Язик сухий. У правій здухвинній ділянці або по всьому животу визначається різке м'язове напруження, позитивним є симптом Щоткіна-Блюмберга. При ректальному дослідженні виявляється різка болючість в очеревині малого таза. При дослідженні периферичної крові відзначаються значне збільшення кількості лейкоцитів - до 15-18х109/л, значний паличкоядерний зсув, зникнення еозинофілів.
Клінічна картина перфорації червоподібного відростка, розміщеного рет-роцекально, має свої особливості. Після появи раптового болю і короткочасного погіршення загального стану хворого на тлі існуючого захворювання в правій здухвинній ділянці виникає деяке "заспокоєння". Це відбувається тому, що запальний процес залишається ізольованим від черевної порожнини і прогресуючі деструктивні зміни перебігають без місцевої реакції з боку очеревини. Живіт залишається в'ялим, напруження м'язів передньої черевної стінки не визначається.
Гострий апендицит, як і інші захворювання черевної порожнини, може супроводжуватися перитонітом, який є найчастішою причиною летальності.
Перебіг перитоніту залежить від віку хворого, швидкості розвитку запального процесу, характеру мікробного процесу й імунозахисних сил організму.
Ураховуючи особливості клінічного перебігу та тривалості захворювання, виділяють місцевий і розлитий перитоніт.
Місцевий перитоніт
- обмежений запальний процес в очеревині, який виходить за межі червоподібного відростка і зустрічається у 5-13,7 % випадків. Діагноз "місцевий перитоніт" найчастіше встановлюють після операції, але детальне вивчення симптомів у динаміці дає можливість виявити це ускладнення і раніше. У клінічній симптоматиці даного захворювання постійним симптомом є наростаючий біль, який посилюється при поверхневій пальпації черевної стінки. Загальний стан хворого задовільний, явища інтоксикації зазвичай відсутні. Живіт має нормальну конфігурацію, але активні рухи черевної стінки обмежені, в акті дихання відстає права половина живота. У цій же ділянці визначаються болючість, притуплення перкуторного звуку (через наявність випоту) або, навпаки, спостерігається тимпаніт (через парез). При явищах місцевого перитоніту має місце значне м'язове напруження, що свідчить про втягнення пристінкової очеревини в запальний процес. М'язове напруження в більшості випадків локалізується в правій здухвинній ділянці, й при заочеревинному розміщенні відростка можна помітити скорочення поперекових м'язів з правого боку. При тазовому його розташуванні й місцевому перитоніті під час вагінального чи ректального дослідження визначається різка болючість у тазовій очеревині. Температура тіла підвищується до 3838,5 °С. Велике клінічне значення мають аналізи крові в динаміці. Збільшення лейкоцитозу, зсув білої формули крові вліво свідчать про прогресування запалення.