Все про медицину

Роділи


Під час операції при місцевому перитоніті завжди виявлять серозно-фібринозний випіт, набряк і гіперемію очеревини, які знаходяться біля вогнища запалення.

Розлитий перитоніт

- найбільш тяжке ускладнення гострого апендициту. Його клінічна картина різноманітна й не завжди відповідає патологічним змінам у червоподібному відростку та черевній порожнині, однак у більшості хворих на гострий апендицит і розлитий перитоніт вони виражені досить чітко.

У ранніх стадіях розлитого перитоніту хворі скаржаться на біль у животі, який має постійний характер і локалізується в зоні деструктивно зміненого червоподібного відростка. З поширенням процесу біль розливається по всьому животу. Хворий не дихає животом, лежить нерухомо, найменші рухи посилюють біль. З'являються сухість у роті, блювання, збудливість з гарячковим рум'янцем на щоках, підвищення температури тіла до 38 °С, пульс частий - 100-120 за хвилину. При пальпації живота виявляють локальне напруження м'язів і болючість по всьому животу, яка найбільш різко визначається у вогнищі деструкції червоподібного відростка. Симптом Щоткіна-Блюмберга різко виражений у всіх відділах живота. При перкусії живота чітко визначається високий тимпаніт. При аускультації кишкові шуми різко послаблені, можуть не вислуховуватися. При ректальному дослідженні - різка болючість у тазовій очеревині, має місце затримка відходження калу й газів. Лейкоцитоз підвищується до 10-20х109/л, зникають нейтрофіли, нейтрофільоз зі зсувом формули вліво, лімфопенія.

При прогресуванні розлитого перитоніту загальний стан хворого погіршується, наростає інтоксикація. Обличчя змарніле, виражає нудьгу. Язик сухий, мають місце гарячковий блиск очей, блювота застійним вмістом. Температура тіла підвищується до 38-39 0С і набуває гектичного характеру. Пульс частий, м'який, слабкого наповнення і напруження. Артеріальний тиск знижується. У цей період зникає напруження м'язів передньої черевної стінки і починає переважати здуття живота. Симптом Щоткіна-Блюмберга різко позитивний. Перкусія живота різко болюча, у відлогих місцях визначається випіт. При аускультації кишкові шуми відсутні. У крові зростає лейкоцитоз, збільшується нейтрофільоз зі зсувом формули вліво до мієлоцитів. Спостерігається згущення крові (високий гематокрит). У цій стадії розлитий перитоніт важко диференціювати з кишковою непрохідністю.

У термінальній фазі розлитого перитоніту різко наростає інтоксикація. Хворий адинамічний, свідомість його сплутана. Риси обличчя загострюються, шкіра волога, ціанотична. Артеріальний тиск знижується, пульс частий, пізніше - ниткоподібний. Живіт різко здутий унаслідок паралічу кишечника. На тлі тяжкої інтоксикації виникають глибокі порушення в життєво важливих системах організму, які часто стають незворотними, незважаючи на коригувальну терапію.

При деструктивних апендицитах можуть розвиватися обмежені перитоніти (тазовий, міжкишковий, піддіафрагмальний, підпечінковий та іншої локалізації).

Апендикулярний інфільтрат —

ускладненням гострого апендициту, яке перебігає найбільш "спокійно" є апендикулярний інфільтрат. Він зустрічається в 0,2-2,7 % хворих на гострий апендицит і утворюється на 3-5 день від початку захворювання. Розглядають його як обмежений перитоніт. Вважають, що апендикулярний інфільтрат є результатом лікарських помилок догоспітального етапу і пізньої госпіталізації.

Сторінки: 1 2 3 4 5 

© Copyright 2010 www.web-of-med.ru. All Rights Reserved