Ускладнення гострого апендициту й апендектоміїСторінка 4
Тазовий абсцес.
Абсцеси в прямокишково-міхуровому заглибленні виникають частіше при тазовому розміщенні відростка внаслідок інфікування ексудату і крові, що накопичується в малому тазу. Клінічними проявами є: погіршення загального стану, біль унизу живота, висока температура тіла.
Нерідко при цьому спостерігаються часті рідкі випорожнення зі слизом, утруднення сечовипускання. При пальцевому дослідженні прямої кишки в ранніх стадіях виявляють болючість у передній стінці прямої кишки, її нависання через утворення щільного інфільтрату, який пізніше розм'якшується. Тонус сфінктера знижується.
У стадії інфільтрації призначають консервативне лікування (антибіотики, теплі лікувальні клізми, фізіотерапевтичні процедури). Якщо стан хворого не поліпшується, абсцес розкривають через пряму кишку в чоловіків і заднє склепіння піхви у жінок. Перед розкриттям абсцесу проводять пункцію гнійника, а вже потім розкривають по голці. Порожнину абсцесу дренують гумовою трубкою. Після розкриття абсцесу стан хворого швидко поліпшується, через декілька днів припиняється виділення гною і настає видужання.
Міжкишкові абсцеси
трапляються рідко. Діагностика їх важка. Після апендектомії тривалий час спостерігається висока температура, відзначається лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво. При пальпації нечітко визначається болючість у місці розміщення інфільтрату. Поступово він збільшується, ніби наближається до передньої черевної стінки і стає доступним пальпації. У початкових стадіях проводять консервативне лікування, при абсцедуванні - розкриття і дренування.
Піддіафрагмальниіі абсцес
виникає в післяопераційний період, коли при розлитому перитоніті апендикулярного генезу після операції може залишитися гній між печінкою і діафрагмою, що й викликає розвиток гнійника. Так само виникають і підпечінкові абсцеси. Діагностика цих гнійників непроста.
Перші прояви післяопераційних ускладнень починаються з підвищення температури тіла, втрати апетиту, поганого самопочуття, пізніше виникає лихоманка гектичного характеру. Нерідко спостерігаються лихоманка з проливним потом, зсув лейкоцитарної формули вліво. Найбільшу діагностичну цінність має рентгенологічне дослідження. Під діафрагмою, яка розміщена високо, кон-туруються світлий пузир газу і рівень рідини. Допомагає в діагностиці й УЗД. Піддіафрагмальний абсцес підлягає широкому розкриттю і дренуванню. По можливості абсцес необхідно розкривати екстраперитонеально та екстраплев-рально, щоб уникнути розвитку перитоніту або емпієми плеври. Оперативний підхід до піддіафрагмального абсцесу залежить від його локалізації.
При передніх абсцесах застосовують доступ Парійського-Клермона. Розріз проводять у правому підребер'ї, паралельно реберній дузі до передньої фасції, яка разом з очеревиною відшаровується від діафрагми.
При передніх і задніх абсцесах використовують доступ Мельникова. Розкривають простір між краєм плеврального синуса і місцем прикріплення діафрагми. Після розрізу грудної клітки паралельно межі синуса (як правило, при цьому проводять резекцію І-ІІ ребер), його за необхідності, відводять угору, потім здійснюють розріз діафрагми і розкривають піддіаф-рагмальний простір (мал. 3.5). 