Теоретичні основи та практичне використання ендолімфатичної медикаментозної терапії у хворих із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки

Книги / Вибір оптимальних методів лікування гінекологічних захворювань у жінок, які перебували під впливом малих доз радіації / Теоретичні основи та практичне використання ендолімфатичної медикаментозної терапії у хворих із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки

Сторінка 3

тиленовий катетер на глибину 3-4 см. Катетер фіксують лігатурами. Рану зашивають, а катетер додатково фіксують до шкіри лейкопластирем. Зовнішній кінець катетера з’єднують із системою для введення медикаментів.

Для введення медикаментів використовують спеціально сконструйований для цього дозатор, який дозволяє здійснювати ендолімфатичне введення визначеної кількості препарату із заданою швидкістю (рис. 14).

Ми застосовували ендолімфатичну антибактеріальну терапію в комплексному лікуванні 86 хворих із різними формами цього захворювання. Доосновної групи (хворі, якіперебувалипідтривалимвпливом малих доз радіації) входили 58 пацієнтів.

Контрольну групу (жінки із гнійно-запальними захворюваннями придатків матки, які не перебували під впливом радіації) складали 28 обстежених. Виходячи з того, що ендолімфатично введені препарати повинні мати патогенетично спрямовану дію, ми використовували ендолімфатичну антибактеріальну терапію та ендолімфатичне введення антиоксидантів у комплексі з іншими лікувальними заходами.

Для антибактеріальної ендолімфатичної терапії буввибраний антибіотик нового покоління – тієнам. Це бета-лактамний антибіотик широкого спектра дії. Тієнам містить два компоненти: іміпенем – перший представник нового класу бета-лактамних антибіотиків – тієнаміцинів і циластатин натрію, специфічний фермент-інгібітор, який гальмує метаболізм іміпенем у в нирках. Клас антибіотиків тієнаміцинів, до яких належить іміпенем, характеризується набагато ширшим спектром сильної бактерицидної дії порівняно з будьяким уже вивченим антибіотиком.

Антибактеріальний спектр тієнаму ширший порівняно з будьяким іншим антибіотиком і включає практично всі патогенні мікроорганізми. Перевагою цього антибіотика є відсутність прямої та перехресної резистенції, що дає можливість, при необхідності, переходити на монотерапію іншими антибіотиками.

При відсутності клінічного покращання стану хворих після парентеральної антибактеріальної терапії ми починали ендолімфатичні інфузії тієнаму. Якщо при лікуванні гнійно-запальних захворювань придатків матки звичайними методами спостерігалась позитивна динаміка, то об’єм консервативних заходів не збільшували. Використання антибактеріальної ендолімфатичної і внутрішньовенної антибактеріальної терапії у цій, порівняно великій, групі хворих за достатньо короткий проміжок часу дало можливість покращити клінічний перебіг гострих гнійно-запальних захворювань придатків матки, що проявлялося покращанням загального стану, зникненням місцевих симптомів захворювання.

Природно, що при сприятливому перебізі гострої патології придатків матки, якщо не виникає гнійних ускладнень, ендолімфатичне введення антибіотиків та антиоксидантів є зайвим.

Тактику лікування змінюють, коли патологічний процес у придатках матки має прогресуючий характер, тобто зростають місцеві симптоми пельвіоперитоніту.

Динамічне спостереження за клінічним перебігом гострих гнійнозапальних захворювань придатків матки у цих хворих, аналіз змін комплексних лабораторних даних, електролітного, білкового складу реологічних властивостей крові допомагають своєчасно і правильно оцінити адекватність призначеного лікування, судити про прогресування хвороби, вирішувати питання доцільності включення ендолімфатичних інфузій антибіотиків.