Все про медицину

Роділи


Поточний санітарний нагляд полягає у повсякденному кон­тролі за дотриманням санітарно-гігієнічних норм і правил, а також за санітарним станом усіх державних, кооперативних та інших підприємств і закладів, комунальних споруд, громадських і житло­вих будівель тощо.

Практична санітарно-протиепідемічна служба в Україні пе­режила складний час становлення. Уперше санітарна служба була організована напередодні першої світової війни в Галичині й назива­лась "Державна служба здоров'я", її завданням було проведення протиепідемічних заходів. За часів панування Польщі санітарна служба в кожному воєводстві мала санітарних лікарів, а у Львові була ще і міська санітарно-протиепідемічна організація. В її обов'язки входили евакуація інфекційних хворих, проведення дезінсекції і дезінфекції, контроль за харчовими об'єктами і водопостачанням. Крім того, у Львові був Інститут гігієни, який проводив протиепідемічну роботу.

З метою охорони здоров'я населення гігієна повинна стати основою всіх науково обгрунтованих заходів у галузі запобігання "захворюванням. В ЇЇ обов'язки входить всебічне вивчення характе­ру та закономірностей комплексного впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини в сьогоднішніх умовах постійного розвитку науково-технічного прогресу з метою створення опти­мальних умов праці та побуту людини.

В Україні в даний час існує державна служба, яка здійснює контроль за дотриманням санітарно-протиепідемічних правил. Очо­лює санітарно-епідеміологічну службу України Головний держав­ний санітарний лікар України (перший заступник міністра охорони здоров'я України). Керують санІтарно-епідеміологічними закладами Головні державні санітарні лікарі відповідних територій (області, району, міста), міністерств, відомств тощо. У функції санітарно-епідеміологічної служби входить запобіжний та поточний санітар­ний нагляд (контроль за проведенням загальнодержавних заходів, спрямованих на запобігання забрудненню навколишнього середо­вища та ліквідацію його.

Використана література

1. Загальна гігієна: Навчальний посібник. – К., 1999.

2. Даценко І.І. та ін. Загальна гігієна з основами екології. – К., 1999.

3. Новиков И.М. Общая гигиена.- М.: Медицина, 1990.

4. Румянцев Г.И., Вишневская Е.П., Козлова Т.А. Общая гигиена. М.: Медицина, 1985. 432с.

Сторінки: 1 2 3 4 

© Copyright 2010 www.web-of-med.ru. All Rights Reserved