Холера (cholera)Матеріали / Холера (cholera)Сторінка 3
Останнім часом у зв'язку з посиленням процесів урбанізації, а також внаслідок відставання в розвитку соціальної сфери, відсутності належного очищення стічних вод спостерігається масивне забруднення відкритих водойм. Аналіз епідеміологічної ситуації щодо холери в Україні свідчить про значну питому вагу водного фактора у поширенні цієї інфекції. Так, у 1990—1991 pp. холерний вібріон Ель-Тор неодноразово було виділено з проб морської та річкової води, стічних вод у Донецькій, Кримській, Запорізькій, Одеській, Харківській, Львівській областях. Насторожує факт, що на території деяких східних і південних областей України спостерігається стале перебування вібріона Ель-Тор у відкритих водоймищах, результатом чого є водний спалах холери в Одеській області в 1991 р. У 1990—1991 pp. реєструвалися поодинокі випадки холери в Бердянську, Маріуполі, спричинені також вживанням інфікованої води відкритих водойм. Особлива роль належить гідробіонтам як об'єктам передачі інфекції. Так, у рибі, крабах, креветках, молюсках під час перебування їх у забруднених водоймах нагромаджуються та довго зберігаються вібріони Ель-Тор. Рідше відбувається безпосереднє зараження внаслідок контакту з хворим або вібріоносієм. Останні спалахи холери спричинені вживанням інфікованих овочів, фруктів, молока тощо.
Сприйнятливість до холери висока. Найбільш сприйнятливі особи з гіпоанацидним станом шлункової секреції. В ендемічних регіонах переважають захворювання серед дітей та осіб похилого віку. На початку епідемії частіше хворіють чоловіки 20—40 років.
Сезонність літньо-осіння, що пов'язується з більш сприятливими умовами щодо зберігання і розмноження збудника в зовнішньому середовищі, активізацією факторів передачі, збільшення споживання продуктів, що мають лужну реакцію (овочі, фрукти а також зі збільшенням вживання води, різних напоїв, внаслідок чого зменшується кислотність вмісту шлунка, що сприяє переходу вібріонів у тонку кишку.
Перенесена хвороба залишає досить стійкий видоспецифічний імунітет. Повторні захворювання спостерігаються рідко. Такі особливості холери ЕльТор, як частіше і триваліше носійство, більша стійкість збудника до факторів зовнішнього середовища і антибіотиків, зумовлюють більш серйозний епідеміологічний прогноз.
Патогенез і патоморфологія. Вхідними воротами інфекції є травний канал. Передумовою для проникнення збудника в тонку кишку є подолання кислотного бар'єра шлунка. Вібріони, які його подолали, .потрапляють у тонку кишку, де внаслідок лужної реакції вмісту створюються сприятливі умови для їх розмноження. У тонкій кишці вібріони виділяють токсичні речовини. Холероген (екзотоксин), який за своєю природою є фармакологічною отрутою, а не запальним агентом, зв'язується зі специфічними рецепторами ентероцитів, проникає всередину клітин, порушує їх метаболізм, токсини холерного вібріона активують синтез і виділення своєрідного гормону — вазоактивного інтестинального пептиду (ВІП). Все це активує ферменти аденілциклазу і гуанідинциклазу. В результаті зростає синтез циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) і гуанідинмонофосфату (цГМФ), рівень яких і визначає інтенсивність секреції в кишках, яка значно підвищується. Наслідком цих процесів є активізація транспорту ізотонічної рідини в просвіт кишок при одночасному порушенні зворотного всмоктування її у зв'язку з блокадою натрієвого насоса. Дефіцит зворотного всмоктування може досягти 1 л/год і більше. Виникає діарея, а пізніше блювання. Рідина, що виділяється з кишок, багата на іони натрію, калію, хлору. Втрата ізотонічної рідини з фекаліями та блювотою досягає 20 л і більше, чого, як правило, не спостерігається при кишкових інфекціях іншої етіології. Усі ці явища зумовлюють катастрофічну ізотонічну дегідратацію, гіпогідремію, згущення крові, зневоднення організму, дисбаланс електролітів, гіперпротеїнемію, значне погіршення кровопостачання тканин, що призводить до гіпоксії, ацидозу, екстраренальної азотемії. У кінцевій фазі процесу хворий може загинути на тлі гіповолемічного шоку, тромбогеморагічного синдрому, екстраренального порушення сечовиділення, холерної коми.