Холера (cholera)

Матеріали / Холера (cholera)

Сторінка 8

Іншими ускладненнями холери є пневмонія, яка часто супрово­джується набряком легень, а також флегмона, абсцес, гнійний па­ротит, цистит та ін.

Прогноз. Завдяки широкому застосуванню патогенетичного лі­кування (регідратації) летальність від холери різко зменшилася, однак при зневодненні III—IV ступеня прогноз завжди серйозний. Останнім часом летальність зменшилася з 30 до 1 %.

Діагноз. Під час епідемічного спалаху холери та наявності ти­пових проявів хвороби діагностика не є складною і може грунту­ватися лише на клінічній симптоматиці. Однак при легкій формі хвороби із зневодненням І та II ступеня виникають значні діагнос­тичні труднощі, особливо у міжепідемічний період.

Опорними симптомами клінічної діагностики холери є: а) кла­сична тетрада — пронос, блювання, зневоднення (ізотонічна дегі­дратація), судороги; б) гострий початок хвороби з проносу та на­ступного блювання (без нудоти, болю в животі, тенезмів), блю­вотні маси та фекалії у вигляді рисового відвару чи молочної сироватки; в) субнормальна температура тіла; г) акроціаноз (тотальний ціаноз), симптоми холерного обличчя, руки пралі, холер­ної складки, холерних окулярів; д) охриплий безгучний голос (до афонії), тахіпное, тахікардія, зниження артеріального тиску (до колапсу), олігоанурія.

Велике значення для встановлення діагнозу мають дані епідеміологічного анамнезу, наявність подібного захворювання в ото­ченні хворого.

Специфічна діагностика. Використовують як класичні, так і експресметоди. До класичних досліджень належить бактеріологіч­ний метод, який є основним і вирішальним у лабораторній діагно­стиці холери. Для бактеріологічного дослідження використовують фекалії і блювотні маси. Якщо немає можливості доставити мате­ріал до лабораторії протягом 3 год, використовують середовища-консерванти (лужна 1 % лептонна вода, вісмутсульфітне середовище Ріда та ін.). Матеріал збирають в індивідуальні судна, від­миті від дезинфікуючих розчинів. Для дослідження беруть 10— 20 мл матеріалу, який за допомогою знезаражених кип'ятінням ложок збирають у стерильні банки або пробірки. Для отримання матеріалу також використовують ректальні ватні тампони, рідше гумові катетери. Матеріал доставляють у лабораторію в метале­вій тарі спеціальним автотранспортом. Під час отримання і тран­спортування матеріалу слід суворо дотримуватися правил особис­тої безпеки. Матеріал висівають на 1 % лептонну воду (поперед­ній результат через 6 год) з наступним висіванням на густі живильні середовища. Кінцевий результат отримують через 24—36 год.

Суттєвим недоліком класичних методів лабораторної діагности­ки є порівняно велика тривалість усього періоду ідентифікації збудника. Тому дедалі ширше при холері використовують експрес-методи діагностики: реакції {мобілізації, мікроаглютинації вібріо­нів протихолерною О-сироваткою з використанням фазово-кон­трастної мікроскопії (результат отримують через кілька хвилин), макроаглютинації із застосуванням специфічної протихолерної О-сироватки та реакцію імунофлюоресценції (результат через 2— 4 год).

З метою серологічної діагностики використовують РИГА, РН, ІФА.

Застосовується також метод ідентифікації холерного фага, але він має допоміжний характер.

Диференціальний діагноз. Холеру слід диференціювати з ешерихіозом, харчовими токсикоінфекціями, стафілококовим харчо­вим отруєнням, шигельозом, ротавірусним гастроентеритом, отру­єннями мухомором зеленим, пестицидами, солями важких металів.