Холера (cholera)

Матеріали / Холера (cholera)

Сторінка 5

Перебіг холери може бути різним — від легких, стертих форм до найтяжчих, блискавичних, коли хворий гине через кілька годин. За вираженістю клінічних проявів розрізняють лег­ку, середньотяжку, тяжку і особливо тяжку форму (див. рис. 2). Тяжкість перебігу визначається ступенем зневоднення, гемодина­мічних і метаболічних розладів.

Ступінь зневоднення лежить в основі клініко-патогенетйчної класифікації холери. Розрізняють чотири ступені зневоднення, кри­терієм яких є дефіцит маси тіла (%), а також показники клїніко-біохімічного обстеження (табл. 2).

У хворих із зневодненням І ступеня спостерігається пронос і блювання 2—4 рази на добу, дефіцит маси тіла не перевищує 3 %. Самопочуття звичайно задовільне, хворий відчуває слабість, су­хість у роті, спрагу. Фізико-хімічні показники крові залишаються в нормі. Протягом 1 — 2 днів, часто спонтанно, наступає одужання. Холера із зневодненням І ступеня виявляється у 40—60 % хворих і реєструється частіше під час розпалу і спаду епідемічного спалаху.

У разі зневоднення II ступеня, що спостерігається у 20—35 % хворих, втрата рідини становить понад 3% (до 6%) маси тіла. Хвороба має гострий початок, характеризується профузним проно­сом (випорожнення до 15—20 разів на добу), фекалії поступово втрачають характерний вигляд, нагадують рисовий відвар. Часто приєднується блювання, швидко наростає зневоднення. Хворі скаржаться на слабість, запаморочення, сухість у роті, спрагу. Шкіра суха, бліда, часто з нестійким ціанозом, охриплість голосу, іноді судороги литкових м'язів, кистей, стоп, посіпування жувальних м'я­зів, гикавка. Спостерігаються тахікардія, зниження артеріального тиску до 13,3/8,0—12,0/6,7 (100/60—90/50 мм рт. ст.).

Таблиця 2. Критерії ступеня зневоднення у хворих на холеру