Туберкульоз

Матеріали / Туберкульоз

Сторінка 10

Лікування туберкульозного гоніту, як і кокситу, здійснюється консерватив­ними засобами (хіміотерапевтичні препарати, фізіотерапевтичні проце­дури, санаторно-кліматичне лікуван­ня, багате на вітаміни харчування тощо), ортопедичними та хірургічни­ми методами (гіпсові пов'язки з іммо­білізацією кульшового, колінного та гомілковостопного суглобів, після за­тихання запального процесу різні опе­рації — від дренування та некректомії аж до резекції суглоба та пластично-коригуючих втручань,зокрема подов­ження ноги шляхом сегментарної остеотомії тощо).

Ураження туберкульозом інших кісток та суглобів спостерігається на­багато рідше, ніж хребетного стовпа, кульшового та колінного суглобів. За зниженням частоти ураження інші суглоби розташовуються в такому по­рядку: гомілковостопний (5—7 %), плечовий, ліктьовий, променевоза-п'ястковий та ін. Ці артрити виника­ють за такою ж самою схемою, як

коксит і гоніт, тобто переважно внас­лідок поширення процесу з кісток на суглоб. Ураження діафізів трубчастих кісток, зокрема коротких (п'ястко­вих, передпліччя, фаланг пальців), зустрічається рідко.

Особливостями туберкульозу рід­кісних локалізацій (артрит та остит) є їх часте виникнення у дорослому віці та не така тяжка інваліди зація хворих. Туберкульоз діафізів довгих та корот­ких трубчастих кісток зумовлює вере­теноподібну деформацію їх — spino ventosa.

Туберкульоз лімфатичних вузлів є частою формою позалегеневого тубер­кульозу як первинного, так і, особ­ливо, вторинного. Спостерігається переважно у дітей та юнаків, рідко буває у молодих людей.

Найчастіше уражуються лімфатичні вузли шиї, бронхіальні, трахсальні (середостінні) та мезентеріальні лім­фовузли. Лімфаденіт поверхневої (зовнішньої) локалізації спостері­гається головним чином на шиї — піднижньощелепні, підборідні та бічні югулярні лімфовузли впродовж судин­ного пучка шиї (включно з надклю­чичними).

Лімфатичні вузли шиї інфікуються через слизову оболонку порожнини рота та носа, куди мікобактерії по­трапляють або при первинному інфіку­ванні організму травним шляхом, або з харкотинням під час кашлю у хво­рих на туберкульоз легень. Лімфовуз­ли середостіння та мезентеріальні ура­жуються у разі проникнення мікобак­терій через дихальні шляхи та трав­ний канал з осередків інфекції відпо­відно у легенях та кишечнику.

Особливістю туберкульозу лімфа­тичних вузлів є множинність їх ура­ження з утворенням конгломератів. Туберкульозний лімфаденіт середо­стіння та мезентеріальний і позаочере-винний (як лімфогенні метастази тубер­кульозної інфекції легень, кишечнику та інших органів, рідше як наслідок гематогенної дисемінації мікобактерій із первинного комплексу в легенях) розглядаються у відповідних розді­лах спеціальної хірургії. Туберку­льоз зовнішніх (периферичних) лімфа­тичних вузлів, насамперед шиї, тради­ційно вивчається в курсі загальної хірургії.

Туберкульоз лімфатичних вузлів шиї має дві клініко-морфологічні форми. При одній з них у лімфовузлах превалюють продуктивний процес, явища проліферації сполучної тканини та утворення специфічних гранульом, і тому лімфовузли щільні, безболісні, рухомі і не зрощені зі шкірою та між собою. При другій формі, яка ха­рактеризується превалюванням ексу­дативно-некротичного процесу, вони бувають зрощені між собою та зі шкірою (наслідок періаденіту), болісні, щільно-еластичні або м'які, утворюють великі пакети.

Некроз у лімфовузлах з розріджен­ням некротичних мас і утворенням гною призводить до появи численних