Туберкульоз

Матеріали / Туберкульоз

Сторінка 6

Більшість учених вважають, що діа­метр плями гіперемії в 10 мм і більше свідчить про позитивну реакцію, тобто туберкульозну алергію внаслідок інфікування чи хвороби, особливо в тому разі, коли є інші клінічні ознаки недуги. Треба зважати, що позитивна реакція може бути також у людей, які були імунізовані вакциною БЦЖ.

Лікування туберкульозу, зокрема кістково-суглобового, здійснюється комплексом загальних і місцевих заходів.

Серед загальних заходів дуже важ­ливими є вітамінізоване харчування зі збалансованим співвідношенням білків, вуглеводів та жирів, а також антибактеріальна (фтивазид, препара­ти ізоніазиду, ПАСК), зокрема ан­тибіотична (стрептоміцин, рифампі-цин, канаміцин тощо) терапія, спря­мована як на специфічну, так і на банальну, зокрема грампозитивну, мікрофлору.

Велика роль серед загальних захо­дів належить створенню добрих са-нітарно-гігієнічних умов у стаціона­рах (палати з достатньою кількістю кисню та сонячного світла, перебування хворих у ліжках на повітрі) та за­безпеченню санаторно-кліматичного лікування.

Місцеві заходи передбачають на­самперед іммобілізацію хребта чи кінцівок переважно гіпсовими по­в'язками, скелетним чи нашкірним витяганням та адекватним положен­ням у ліжку. Можливі також інші ортопедичні та хірургічні втручання, якщо в них виникає потреба. Так, у артритичній фазі роблять пункцію суглоба чи абсцесу, у постартри-тичній (відповідно дисковій та поза-дисковій) — резекцію суглоба та ар-тродез, корекцію хребта, пластич­не подовження ноги та ін.

Туберкульозний спондиліт. Тубер­кульоз хребетного стовпа — найчас­тіша форма кісткового туберкульо­зу. На його частку припадає близь­ко 40 %. Захворювання розпочи­нається звичайно в дитячому віці (З— 15 років), переважно в 3—5 років, і є наслідком гематогенного занесен­ня мікобактерій з первинного осе­редку в легенях. Головною є дис­кова форма, рідко — позадискова. Процес розпочинається з оститу в тілі хребців грудного чи попереко­вого (частіше) відділу, рідко — ший­ного. Процес поширюється в на­прямку диску, руйнує його, після чого переходить на суміжний хре­бець — верхній чи нижній, зумов­люючи підвивих хребта з утворенням гострого горба. У разі поширення по передній поверхні хребця виникають напливні абсцеси попереду та з боків хребта. У дорослих туберкульозний остит поширюється по передній по­верхні тіла суміжних хребців, тому у них підвивих хребта та горби бува­ють рідко.

Деструкція 2—3 чи більше хребців призводить до різкого порушення рухів у хребті, укорочення його (за нор­мальної довжини ніг та рук) та ви­кривлення (кіфоз чи кіфосколіоз), іноді — до стискання та ушкодження спинного мозку. У більшості хворих утворюються напливні абсцеси. Ос­танні при туберкульозі у верхньогруд-ному відділі розташовуються тут же спереду чи з обох боків за типом "гнізда ластівки" або дещо вище. За ураження нижньогрудного чи попере­кового відділу абсцеси спускаються вниз по щілинах люмбальних м'язів за ходом нервових та судинних стовбурів у пахвинну ділянку або в ділянку кри­жів. У разі шийної локалізації тубер­кульозного спондиліту напливні абс­цеси розташовуються або в над- чи підключичній ділянці, або в заглот­ковому просторі.

Клініка туберкульозу спинного хребта: інтоксикація, слабкість, зни­ження апетиту, анемія, нерідко суб-фебрильна температура тіла, тахікар­дія, різкий біль у хребті при рухах в ньому (внаслідок подразнення та стис­кання корінців спінальних нервів), який іррадіює в руки (якщо ураже­ний шийний відділ), в спину чи ноги (при грудному чи люмбальному спон­диліті), нерідко парестезія і навіть парез чи параліч ніг. У крові, крім низького рівня гемоглобіну, спостері­гається лімфоцитоз.